Роль спадковості у розвитку особистості

Спадковість — передбачає відтворення в нащадків біологічної схожості з батьками, біологічної подібності.

Людина як частина живої природи успадковує пе­редусім: тип нервової системи, на базі яких фор­муються тип темпераменту (меланхолічний, флегматич­ний, сангвінічний, холеричний), консти­туцію тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкі­ри). До суто фізичних задатків належать і група крові, резус-фактор. Нащадки можуть успадкувати від батьків також певні хвороби.

Особливу роль у розвитку людської особистості, ві­діграють власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, до ходіння у вертикальному по­ложенні, до окремих видів діяльності). Складною в пе­дагогіці та психології є проблема дослідження задатків, що характеризують схильність до певної діяльності, тоб­то здібностей у певній галузі.

Педагогічний аспект досліджень закономірностей людського розвитку охоплює в основному вивчення трьох основних проблем – успадкування спеціальних, інтелектуальних задатків і здібностей, моральних якостей.

Задатки – природні особливості людини, які є передумовою для розвитку здібностей.

Здібності — психофізіологічні властивості індивіда, що є передумовою швидкого оволодіння та ус­пішного виконання певних видів діяльності та одержання задоволення від включення в ці види діяльності.

Як свідчать дані фізіології та психології, вродженими у людини є не готові здібності, а тільки потенційні мож­ливості для їх розвитку, тобто задатки. Що сильніше виявляються спеціальні задатки, то кращих результа­тів може домогтися людина в їх розвитку. Спеціальними є задатки музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні та ін.

Успадковані людиною задатки можуть реалізуватись або не реалізуватися. Все залежить від того, чи одержить людина можливість для переходу успадкованої потенції в конкретні здібності. Чи зможе індивід, подібний до Рафаеля, розвинути свій талант, залежить від обставин: умов життя, середовища, потреб суспільства, нарешті, від попиту на продукт тієї чи іншої діяльності людини.

Часто і не безпідставно говорять, що «всі діти талановиті від природи». Чому ж талановиті діти стають бездарними дорослими? Бо ті хто були зобов’язані розкрити природні задатки в дитини – не розкрили їх. Відповідно не дитина, ні оточення ніколи не взнають про них, і проживе вона «сіре», «невиразне» життя.

Для вчителів важливо усвідомлювати, що виявлення і розвиток задатків у здібності вихованця, та їх подальший розвиток – це єдиний шлях формування конкурентноспроможної особистості в сучасних умовах, бо діти з розвинутими здібностями, досягають значно вищих результатів і просуваються в обраній сфері діяльності швидкими темпами.

Прояв сильно виявлених задатків може розпочатись в досить ранньому віці при наявності хоча б елементарних умов для здійснення діяльності в цьому напрямку (напр.., наявність музичного інструменту, паперу й олівця, м’яча, сцени тощо). Досвід показує, що навіть сильні задатки, які пізніше розвились у видатні здібності, протягом часу не виявлялися через те, що людина не мала змоги проявити ці задатки у відповідній діяльності.

Підсумовуючи, слід зазначити, що кожна людська іс­тота від природи отримує все, щоб стати людиною, про­те повноцінним членом суспільства вона стає лише то­ді, коли для цього існують належні умови, тому важли­во якомога раніше виявити задатки до окремих видів ді­яльності й створити відповідні умови для їх розвитку, тому, крім фактору спадковості, на формування особистості діє (і відіграє всезростаючу роль у сучасних умовах) середовище.