КАТЕГОРІЇ. Адміністративні методи управління — система способів і при­йомів організаційно-розпорядчої дії

З КУРСУ „МЕНЕДЖМЕНТ”

1. Адміністративні методи управління — система способів і при­йомів організаційно-розпорядчої дії, яка використовується для ор­ганізації й координації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.
2. Асоціація (лат. associo — приєдную, з'єдную) — добровільне об'єднання підприємств з метою постійної координації господар­ської діяльності.
3. Аудит — системний процес отримання та оцінювання об'єктив­них даних про економічні дії та процеси, що відбуваються на підпри­ємстві, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків пе­ревірки до зацікавлених користувачів.
4. Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зістав­лення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).
5. Бюджет (англ.budget — торба, гаманець) — фінансове і бухгал­терське вираження поточних планів підприємства.
6. Бюджетний контроль — аналітичний інструмент, який передба­чає порівняння реальних результатів із плановими, відображеними у бюджеті: аналіз розбіжностей; інформування керівництва про ре­зультати аналізу: розроблення рекомендацій щодо регулюючих захо­дів; оцінювання результатів роботи керівників, відповідальних за різ­ні бюджети.
7. Бюджетування — метод розподілу між підрозділами організації ресурсів, необхідних для реалізації визначених цілей.
8. Вертикальний поділ праці — формування рівнів управління, що забезпечує координацію управлінської діяльності.
9. Винагорода — все те, що людина вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.
10. Влада — можливість впливати на поведінку інших людей.
11. Вплив — поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведін­ку, стосунки, відчуття іншої людини.
12. Виробнича структура — групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єди­ним технологічним ланцюгом.
13. Горизонтальний поділ праці — утворення в організації підрозді­лів, які спеціалізуються на різних видах діяльності.
14. Група (колектив) — дві особи чи більше, які мають спільну мету і для ЇЇ досягнення взаємодіють між собою таким чином, що кожна осо­ба впливає на інших і одночасно перебуває під їхнім впливом.
15. Дані — неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі ас­пекти стану керованої та керуючої системи ї зовнішнього середовища,
16. Делегування повноважень — передавання прав щодо прийнят­тя рішень з вищого рівня до нижчого.
17. Департаментизація (departir — ділити) — розподіл організації на підрозділи.
18. Економічні методи управління — система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети І забезпечення єдності інтере­сів суспільства, підприємства та окремих працівників.
19. Етичні норми — система загальних цінностей і правил, яких по­винні дотримуватися працівники фірми для забезпечення її позитив­ного іміджу і створення передумов для підприємницького успіху.
20. Ефективність системи менеджменту — показник, що характери­зується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.
21. Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та Інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.
22. Індивід (лат. individuum — неподільне) — конкретна людина, представник певної соціальної групи.
23. Інновація (англ. іnnovation) — нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.
24. Інституціоналізм — сукупність теоретичних концепцій, які дослід­жують вплив інституцій на функціонування економічних систем та ор­ганізацій.
25. Інформація — повідомлення, яке дає змогу усунути невизначе­ність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій.
26. Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує нада­ну йому владу для впливу на поведінку людей, що в ньому працюють.
27. Керівництво (управління) — процес впливу на підлеглих за до­помогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.
28. Компетенція (лат. сопреtо — відповідаю, належу) — сукупність повноважень і обов'язків органу управління, у межах яких він має право і зобов'язаний діяти самостійно.
29. Комунікативна схема — спосіб, за допомогою якого працівники команди (робочої групи) спілкуються між собою.
30. Комунікаційна мережа — сукупність джерел та каналів надход­ження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для прийняття обґрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.
31. Комунікаційний канал — шлях, яким передається інформація.
32. Комунікаційний процес — процес, у ході якого дві чи більше осо­би обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої поля­гає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.
33. Комунікаційні перешкоди — спотворення інформації, які усклад­нюють сприйняття, спричиняють часткову чи повну її втрату.
34. Комунікація (лат. соттипісatіо — зв'язок) — передавання ін­формації від однієї особи до іншої (інших).
35. Консорціум (лат. сопsortium — співучасть, спільність) — тимчасо­ве об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту; учасниками консорціуму можуть бути не лише фірми, а й держави.
36. Контролінг (англ. сопtrolling) — система управління процесом до­сягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності через систему управління прибутком підприємства.
37. Контроль — елементі чинник управління економічними суб'єкта­ми, процесом, який полягає в нагляді за ними з метою перевірки від­повідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.
38. Контроль виконання виробничої програми (реалізації проек­ту) — інструмент оперативного управління, який передбачає скла­дання планів-графіків реалізації програми (проекту) за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквіда­цією відхилень від планів-графіків.
39. Контролювання — вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних коректив у ра­зі відхилення фактичних результатів від запланованих.
40. Конфлікт — відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів.
41. Концерн (лат. соп — разом, сеrnere — розрізняти) — статутне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності, що характеризуються єд­ністю власності та контролю.
42. Корпорація (лат. соrporatio — зв'язок) — об'єднання господарю­ючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень цен­тралізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
43. Лідерство (англ. leader — вести, керувати) — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам груп
44. Маркетингова стратегія — стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища до діяльності організації.
45. Менеджер — фахівець, який професійно займається управлін­ською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.
46. Менеджмент (англ. тапаgе — управляти) — вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед органі­зацією цілей.
47. Методи управління — способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом, необхідні для досягнення визначених цілей.
48. Міжособистісні комунікації — спілкування працівників органі­зації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, об­говорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригу­вання дій, призначення винагород тощо.
49. Місія (лат. тіssіо — доручення) організації — чітко окреслена ос­новна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.
50. Мотив (лат. moveo — штовхаю, рухаю) — спонукальна причина дій і вчинків людей.
51. Мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності, і спря­мовують цю діяльність на досягнення певних цілей.
52. Мотивування — вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання себе та інших працівників організації до діяльності, що забезпечує досягнення визначених цілей.
53. Неформальна група — спонтанно утворене об'єднання людей, які вступають у взаємодію для досягнення певних цілей.
54. Норма керованості — допустима кількість виконавців, які підпо­рядковуються одному керівнику.
55. Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-госпо­дарська організація та її зовнішнє оточення.
56. Оперативне (поточне) планування — планування роботи на ко­роткі проміжки часу, в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.
57. Організаційна ефективність (лат. effectivus — виконання, дія) (ефективність організації) — здатність організації існувати і досяга­ти визначених цілей з найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.
58. Організаційна культура — сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, припущень, які часто не підлягають формулюванню і бездо­казово приймаються й поділяються всіма членами колективу.
59. Організаційні комунікації — комунікації, які виникають між орга­нізаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині орга­нізації.
60. Організація (грец. оrganon — поєднання) — це соціальне утво­рення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.
61. Організування — вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення в ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення визначених цілей.
62. Параметри ефективності — найважливіші параметри функціо­нування системи, що дають змогу оцінити якість вирішення проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.
63. Планування — вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.
64. Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.
65. Правові методи управління — сукупність способів дій суб'єкта уп­равління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.
66. Прибуток — сума, на яку сукупні доходи організацій перевищують сукупні витрати за певний період.
67. Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декіль­кох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.
68. Принципи управління — правила, норми управлінської діяльнос­ті, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається систе­ма менеджменту організації.
69. Предмет менеджменту — система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.
70. Проблема — це розрив між бажаним станом (насамперед ціля­ми) об'єкта управління і його фактичним станом.
71. Пропускна спроможність каналу — обсяг інформації, який може бути переданий через нього за одну комунікативну сесію (тобто за один прийом).
72. Психологічна угода — сукупність очікувань особи щодо її внеску в організацію і того, що організація надаватиме їй взамін.
73. Результативність системи менеджменту — здатність виконува­ти управлінські функції таким чином, щоб організація могла досягати намічених цілей, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього та внут­рішнього середовища.
74. Реінжиніринг (англ. reengineering) — комплексне оздоровлення корпорацій, управлінське відродження з реконструкцією всіх елемен­тів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.
75. Ресурси (фр. ressources — допоміжний засіб) — природні, сиро­винні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути вико­ристані організаціями для виготовлення товарів, надання послуг, одержання певних результатів
76. Ризик — ситуативна характеристика діяльності, що поєднує не­визначеність її результату і можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.
77. Синергія (грец. synergos — той, що діє разом) — зростання ефек­тивності діяльності внаслідок інтеграції, злиття окремих частин ціло­го в єдину систему.
78. Система (грец. systema — утворення, складання) — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.
79. Система контролю якості — сукупність органів контролю, засо­бів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.
80. Система менеджменту — сукупність взаємопов'язаних елемен­тів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального викорис­тання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.
81. Соціально-економічна система — система, яка органічно поєд­нує соціальний, економічний і технічний елементи.
82. Соціально-психологічний клімат — система відносин між члена­ми організації у процесі виробництва і поза ним.
83. Соціально-психологічні методи — сукупність специфічних спосо­бів дії на особисті стосунки і зв'язки між членами колективу, а також на соціальні процеси в ньому.
84. Стиль керівництва — звична манера поведінки керівника що­до підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.
85. Стимули — спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.
86. Стратегічне планування — планування на перспективу, яке вка­зує напрям дій для забезпечення реалізації місії підприємства.
87. Стратегія виробництва — стратегія, спрямована на налагоджен­ня виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабіль­ності або зростання.
88. Структура апарату управління — розподіл влади і відповідаль­ності між управлінськими працівниками.
89. Структура організації — упорядкована сукупність стійко взаємо­пов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.
90. Структура організації — логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудованих у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.
91. Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управ­лінських дій.
92. Суб'єкт управлінської діяльності — особа, що реалізує управлін­ські відносини.
93. Тактичне планування — планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рі­шення з визначенням необхідних для цього ресурсів.
94. Технологія — спосіб перетворення вхідних елементів (матеріа­лів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).
95. Управління за цілями — метод, згідно з яким кожен працівник організації від найвищого до найнижчого рівня має чіткі цілі, що за­безпечує досягнення цілей організації загалом.
96. Управління запасами — вид управлінської діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів ресурсів, необхідних для виготовлення продукції згідно із запланованими обсягами її вироб­ництва.
97. Управлінська ситуація — форма сприйняття навколишньої дій­сності, спосіб її розподілу на смислові утворення, які визначають поведінку суб'єкта й характеризуються відносинами складових еле­ментів.
98. Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в іс­нуючій чи спроектованій ситуації.
99. Фінансова стратегія — процес формування і використання фі­нансових ресурсів, необхідних для реалізації базової стратегії фірми.
100. Фінансовий аналіз — аналітичний інструмент оцінювання фінан­сових результатів діяльності підприємства, спрямований на виявлен­ня резервів поліпшення використання його основних і оборотних за­собів, власних і залучених грошових коштів.

101. Фінансовий контроль — контроль, який полягає в нагляді за ви­користанням коштів, що надходять у фірму (виручка від реалізації продукції, акціонерний капітал), перебувають у її розпорядженні (по­точні активи, нерозподілений прибуток) та виходять за її межі (оплата витрат, сплата податків).

1. Фінансово-промислова група (ФПГ) — об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства, очолюваних банком, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до нього, і координує всі сфери їх діяльності.
2. Формальні групи — об'єднання людей в межах організації, ство­рені за рішенням вищого керівництва для виконання певних вироб­ничих або управлінських функцій.
3. Холдинг (англ. holding— тримати, затримувати) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу, що припускає створення материнської і дочірніх компаній (перша володіє контрольним паке­том акцій других).
4. Ціль — бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат ді­яльності