Зокрема, ним виокремлюються:
– дистанційний та безпосередній бібліотечний сервіс, що визначається за ознакою місцезнаходження користувача (якщо суб’єкти сервісних відносин знаходяться на відстані один від одного і не можуть мати прямого, тобто неопосередкованого, контакту, такий сервіс називається дистанційним);
Розподілений та комплексний бібліотечний сервіс – за ознакою комплексності надання послуг (якщо різні види бібліотечних послуг (пошук, довідки, переклади тощо) виконуються у єдиному процесі, тобто поєднані між собою та надаються єдиним сервісним підрозділом, у єдиному місці, такий сервіс називається комплексним. Якщо ж послуги надаються окремо одна від одної та суттєво різняться за ознакою місця та/або підрозділу-виконавця, такий сервіс є розподіленим)[189, с. 208].
Відповідно до цієї класифікації, дистантні інтернет-послуги мають універсальний характер, адже можуть надаватись в рамках усіх визначених дослідником видів бібліотечного сервісу – дистанційного (надання довідок електронною поштою, доступу через веб-сайт бібліотеки до її електронного каталогу, повнотекстових баз даних тощо), безпосереднього (доступ в читальних залах бібліотеки до передплачених установою зовнішніх інформаційних баз даних), розподіленого (наприклад, пошук в електронному каталозі бібліотеки) та комплексного (наприклад, віртуальна довідка та дистантне інформаційно-аналітичне обслуговування).
В даній роботі пропонується визначення місця дистантного інтернет-обслуговування в системі інших дистантних бібліотечних послуг за такими критеріями, як засіб надання послуги та тип переданого сигналу.
За засобом надання в бібліотечному обслуговування можна виокремити дистантні послуги, що здійснюються на основі транспортно-механічної передачі інформації (наприклад, пересилка замовлених документів поштою) та на основі електронної передачі інформації (електронні послуги). Виходячи з цього поділу, дистантні інтернет-послуги належать до електронних послуг бібліотеки.
За типом переданого сигналу серед електроннихпослуг можна виокремити послуги з аналоговим форматом передачі даних (радіо або телефон) тапослуги з цифровим форматом передачі даних, до яких, власне і належать інтернет-послуги та телепослуги.
В системі ж безпосередньоінтернет-послуг за сервісом, що використовується бібліотекою для їх надання, на сьогодні можна виділити послуги на основі: електронної пошти; веб-сайту; ICQ; скайпу (Skype); соціальних медіа.
Використовуваний рядом дослідників (В. Медвєдєва, О. Ісаєнко) поділ дистантних інтернет-послуг за ступенем залученості в процес надання послуги бібліотечного співробітника на пасивні (доступ до документів (повні тексти, зображення, звукові й відео файли), до каталогів (бібліографічна інформація), до довідкової інформації, інформування про бібліотечні новини) та активні (ДБО, консультаційні послуги, віртуальна довідка, ЕДД, електронна пошта, доступ до бібліотечного синтезованого наукового та інформаційно-аналітичного продукту – покажчики, бюлетені, наукові праці та монографії бібліотечних співробітників тощо) сьогодні доцільно доповнити показником використання в процесі бібліотечного обслуговування інтелектуального потенціалу користувачів, їх залучення в процес інфотворення (наприклад створення бази даних на основі вікі-технологій) і, відповідно, інтерактивною формою обслуговування, яка передбачає надання доступу до бібліотечних інформаційних продуктів, створених на основі інтеграції інтелектуального користувацького та бібліотечного ресурсів.
При цьому не можна не погодитися з Т. Добко, яка вірно підмічає, що для того щоб послуги реальних бібліотек у системі електронних комунікацій користувалися попитом, вони повинні постійно удосконалюватись, бути конкурентоспроможними та здійснюватись висококваліфікованими бібліотечними працівниками, які були б інформаційними навігаторами, адже прогрес інформаційних технологій невпинний.
Примітно, що в контексті зростання популярності серед користувачів дистантного інтернет-обслуговування та дистантних інтернет-послуг, їх розвитку, виникла об’єктивна потреба у виокремленні у бібліотеках спеціальних підрозділів, що займаються безпосередньо цим видом обслуговуванням.
Зокрема в структурі НБУВ у 2010 р. було виокремлено спеціальний виробничий підрозділ – Відділ технологій дистантного обслуговування. Детальний огляд концепції відділу висвітлено в статті «Комплексне інформаційне обслуговування віддалених користувачів НБУВ: концепція, регламентувальна документація» О. Ісаєнка та Н. Каліберди. В роботі зокрема наголошується, що головним призначення відділу технологій дистантного обслуговування є створення комфортних умов для віддалених клієнтів, які за допомогою інформаційних технологій мають можливість користуватися послугами НБУВ незалежно від свого місця перебування.
Автори визначають функціонування Служби, як «єдиного вікна», за допомогою якого користувачі мають можливість отримати увесь спектр послуг, які здатна надати бібліотека в дистанційному режимі – підготовку всіх типів бібліографічних довідок, здійснення фахових консультацій, електронне замовлення та електронну доставку документів, надання майже усіх платних послуг.
Як ідеться на сайті НБУВ, основними напрямами діяльності відділу визначено:
1) у галузі наукових досліджень – науково-дослідна робота з питань організації інформаційного обслуговування віддалених користувачів та читачів Бібліотеки, ефективності використання електронних ресурсів та довідково-інформаційних послуг, впровадження новітніх електронних технологій у практику роботи підрозділу.
2) у галузі науково-прикладної діяльності – науково-інформаційне та довідково-бібліографічне обслуговування віддалених та локальних користувачів Бібліотеки всіх категорій на основі науково-інформаційних електронних ресурсів Бібліотеки та зовнішніх мережевих ресурсів.
3) у галузі науково-методичної роботи – розробка та підготовка інструктивно-методичних матеріалів з питань підвищення ефективності обслуговування віддалених користувачів та читачів Бібліотеки електронними ресурсами.
Відділ технологій дистантного обслуговування складається з двох секторів:
1) Сектору обслуговування дистантних користувачів, основними функціями якого є оперативне інформаційне обслуговування індивідуальних та колективних віддалених користувачів на базі електронних ресурсів Бібліотеки, зовнішніх мережевих ресурсів шляхом підготовки та надання матеріалів довідкового, консультаційного, науково-методичного характеру, тематичних добірок з актуальної тематики за запитами користувачів.
2) Сектору навігації по електронних ресурсах, який здійснює забезпечення оперативного доступу користувачів залу електронних ресурсів до локальних інформаційних ресурсів Бібліотеки, зовнішніх мережевих ресурсів, комунікативних сервісів Інтернет, електронних документів на оптичних компакт-дисках та надання сервісних послуг, які пов’язані з використанням програмно-апаратних засобів [197].
Таким чином, на сьогодні можна констатувати, що дистантне інтернет-обслуговування – перспективний, затребуваний суспільством напрям бібліотечного обслуговування, що динамічно розвивається та тісно пов’язаний із забезпеченням реалізації права громадян на вільний доступ до інформації. Розвиток дистантного інтернет-обслуговування, розширення внаслідок цього можливостей користувачів для отримання потрібних їм інформаційних продуктів та послуг сприятиме демократизації бібліотечної діяльності, формуватиме в суспільній свідомості уявлення про установи інформаційної сфери як про гарантів демократії, центри освіти і культури, що забезпечують вільний і рівний доступ до накопичених людством знань.
