Роль механізмів сприйняття у конфлікті

Величезну роль у виникненні і розвитку конфлікту грає те, яким чином сприймається партнер по спілкуванню і як оцінює своє власне положення в даній ситуації. Багато що вирішує перше враження. Суб’єктивність механізму сприйняття позначається і в оцінці ситуації. Як відомо, на будь-яке явище можна поглянути мінімум з трьох точок зору: упереджено вишукувати негативні сторони, приймати тільки хороше і закривати очі на погане, сприймати байдуже або об’єктивно, бачивши так само як позитив, так і негатив.

Щоб з’ясувати своє сприйняття конфлікту, усвідомити його рекомендується описати ситуацію письмово. Це, до речі, допомагає і для вирішення внутрішньоособистісних конфліктів.

До типів внутрішньогрупових конфліктів можна віднести наступні.

Конфлікт безвихідності, деіндивідууми не бачать задовільного виходу. Тут один з членів групи відноситься до іншого негативно, а другий – позитивно. Якщо обидва не змінять своє відношення, то вони знаходитимуться в стані несумісності. Вихід – повний розрив відносин.

Конфлікті невизначеності, деодин відноситься до іншого позитивно або негативно, а другий не показує свого відношення зовсім. Така ситуація не сприяє взаєморозумінню і співпраці. Наприклад, один може відноситися до іншого негативно саме тому, що підозрює в негативному відношенні до себе. В цьому випадку необхідно прояснити невизначеність, що створилася.

Односторонній або двосторонній конфлікт потягу-боязні спостерігається у тому випадку, коли людина одночасно переживає двояке почуття до партнера – і позитивне і негативне. У службовій обстановці, зрозуміло, люди не зобов’язані поголовно любити один одного, але з’ясування статусу відносин необхідне, щоб після цього встановити хоч би нормальні офіційні відносини.

Конфлікт фрустації. У психології фрустація розуміється як стан емоційно-психологічного розладу, пов’язаний з переживанням невдачі. Вона супроводжується розчаруванням, роздратуванням, тривогою, іноді – відчаєм. Реакція на фрустацію може виявлятися у вигляді апатії або навпаки – агресії. Коли внутрішня напруга шукає виходу, то розрядка може відбутися на людині або групі, яких вважають винуватими в невдачі. Або просто на беззахисному, такому, що попався „під гарячу руку”.

Не дивлячись на велику кількість існуючих типологій конфліктів є конфлікти, котрі розрізняються по співвідношенню між об’єктивним станом справ і оцінкам стану справ конфліктуючими сторонами.

Дійсний конфлікт

Це об’єктивно існуючий тип конфлікту, що сприймається „правильно”. Він не залежить від легко змінних умов середовища. Так, якщо дружина хоче використовувати одну з кімнат, як студію для малювання, а чоловік хотів би розмістити там свій робочий кабінет, то ми маємо справу з „реальним, дійсним” конфліктом. Це твердження особливе вірно, якщо і вона, і він можуть використовувати цю кімнату тільки в один і той же час. Дійсні конфлікти важко вирішуються дружнім чином, якщо тільки протиборчі сторони не починають співробітничати в справі вирішення обопільної проблеми встановлення пріоритетів або не приходять до угоди щодо нейтрального і взаємно визнаного інституційного механізму вирішення конфлікту.