Записувати всі ідеї

Хоча мозковий штурм є способом роботи творчої групи, він має шаблонні форми: спочатку становлять проблему для розгляду; потім висувають ідеї для вирішення або пом’якшення проблеми; особа, яка має проблему (клієнт), вибирає кілька ідей для подальшої розробки; на основі вибраних ідей розробляють альтернативні варіанти рішень, дієві на практиці.

Більш ефективно працює група, в якій є фахівці, і „профани”. Профанам, не знаючи проблеми детально, значно легше висловлювати ідеї саме з тієї причини, що вони мислять нестандартно і їх ідеї служать своєрідними каталізаторами ідей для фахівців.

Фактором, який найбільш сильно перешкоджає мозковому штурму, є критика. З одного боку, особа, яка висказує критику, мислить звично; а з іншого – це заважає іншим шукати рішення, що відрізняються від стандартних.

Появі нових ідей перешкоджають офіційність і формальність; пошук правильних рішень; роз’яснення та обґрунтування; пасивність клієнта.

У критичній атмосфері практично неможливо змусити людей розкритися в ідеях. Успіху в появі ідей сприяє безпечна і відкрита атмосфера, активна уява і бажання; розвиток, переробка та з’єднання висловлених ідей; переробка, здивування і сумнів у такому рішенні; пошук аналогів відповідних проблем і дій та їх застосування до вже наявних; активність клієнта.

Таким чином, ділова нарада являє собою форму групової діяльності; відповідні чинники, що визначають її ефективність, пов’язані в першу чергу з умінням організувати роботу трупи і керувати груповою поведінкою. На відміну від ділової бесіди, коли співрозмовники не можуть не брати до уваги особливості особистості, мотивів, мовних характеристик один одного, мовна поведінка учасників ділової наради багато в чому знеособлена, підпорядкована інтересам і очікуванням тієї групи, представниками якої вони себе вважають.

Як вважають фахівці, ефективність зборів і нарад невелика, оскільки вони вимагають значних витрат часу і коштів, відволікають від поточних справ безліч фахівців, але не завжди супроводжуються конкретною віддачею. Так, 30-40 % нарад не обумовлені виробничою необхідністю, або на них розглядаються питання, які не потребують колегіального рішення. Іноді ж вони взагалі скликаються із-за перестраховки. Тому існує неабиякою мірою виправдана думка, що кращим з них є ті, які не треба проводити. Тим не менш, вони необхідні, якщо потрібно:

· зробити важливе повідомлення, яке може породити питання, які потребують обговорення;

· домогтися узгодженого рішення принципової проблеми: отримати схвалення тих або інших дій;

· проінструктувати групу людей з методів і процедур виконання майбутньої роботи;