Демократичний стиль керівництва

Керівник особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи підпорядкованим вирішувати всі останні. Взагалі-то він прагне частіше радитися з ними і прислухається до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не йде від відповідальності ні за власні рішення, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і всякій іншій людині, не чужді побоювання за власне благополуччя. Проте, якщо того вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований ризик. У максимально можливому ступені обґрунтувавши рішення, що розробляються, він твердо втілює їх в життя.

Заохочуючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою пошану до підлеглих, він дає вказівки не у формі розпоряджень, а у вигляді пропозицій, порад або навіть прохань, не тільки прислухається до їх думки, але і враховує її, контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноосібно, а із залученням членів самого колективу. Прагнення вважатися з думкою підлеглих і колег пояснюється, як правило, зовсім не відсутністю власної думки або бажанням розділити відповідальність, а твердою переконаністю в тому, що в уміло організованому процесі обговорення завжди можуть бути знайдені оптимальні рішення.

Такий керівник не прихильний до стереотипів і варіює свою поведінку згідно змінам ситуації, структури колективу та ін. Добре розбираючись в достоїнствах і недоліках підлеглих, як і в своїх, він спокійно вислуховує заперечення щодо власної позиції по тих або інших питаннях, вважає безрозсудним завжди наполягати на власному рішенні та не вважає для себе негожим піти на поступки, не поступаючись принциповими інтересами системи. Конфлікти він сприймає як закономірне явище, прагне отримати з них користь майбутнє, вникаючи в їх першопричину і суть. Там, де автократ діяв би наказом, – вимагаючи беззаперечного виконання своїх розпоряджень, керівник демократичного стилю добивається бажаних результатів за допомогою переконання виконавців в доцільності і значущості зобов’язань, що покладаються на них.

Будучи постійно добре інформований про дійсне положення справ в керованій ним системі і про настрої своїх підлеглих, він у взаєминах з ними завжди тактовний, з розумінням відноситься до їх інтересів і запитів, широко використовує свої можливості впливати на них переконанням і психологічними прийомами, а при здійсненні контролю їх діяльності акцептує увагу не стільки на дотриманні ними формальних розпоряджень, скільки на реальних результатах.

Надмірно говорити, що керівник демократичного стилю вважає своїм обов’язком постійно і докладно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. При такій системі спілкування набагато легко мобілізовувати підлеглих на реалізацію поставлених перед ними завдань, виховувати у них відчуття справжніх господарів.

Таким чином, керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження за допомогою реалізації свого інтелектуального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоврядування і самоконтролю. При такому підході функціональна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою по вихованню підлеглих, між ними зміцнюються відчуття довіри і пошани.

Демократичний стиль заохочує творчу активність підлеглих (багато в чому за допомогою делегування повноважень), сприяє створенню атмосфери взаємної довіри і співпраці, в якій люди певною мірою усвідомлюють свою значущість і відповідальність у вирішенні завдань, що стоять перед колективом, дисципліна трансформується в самодисципліну. Важливо також відзначити, що при цьому відбувається відоме нівелювання ціннісних орієнтації і потреб членів колективу.

Таким чином, демократичний стиль керівництва, характеризується визнанням необхідності колегіальних способів ухвалення рішень. У цьому випадку в порядку речей – регулярні обговорення робочих проблем, облік думок і ініціатив співробітників, розподіл роботи в умовах повної відвертості і інформованості працівників. Демократичний стиль керівництва має на увазі також широке делегування повноважень, помірний контроль за виконанням завдань (ставка на самоконтроль виконавців), перевага заохочувальним засобам дії.

Керівника такого стилю відрізняють, як правило, рівний тон в спілкуванні, доброзичливість, відвертість, терпимість до критики. Вважається, що даний стиль керівництва орієнтований в першу чергу на працівника, розкриття творчих можливостей якого і призводить врешті-решт до високих виробничих показників, тобто керівник володіє високим рівнем етичної культури.