Фактор ставлення до нас у діловому спілкуванні

Фактор ставлення до нас діє таким чином, що люди, добре до нас ставляться, оцінюють вище тих, які до нас ставляться погано. Знаком ставлення до нас, що запускає відповідну схему сприйняття є все, що свідчить про згоду або незгоду партнера з нами.

Психологи, виявивши думки випробовуваних по низці питаннях, ознайомили їх з думками по тих самих питань, що належать іншим людям, і просили їх оцінити ці думки. Виявилося, що чим ближче чужа думка до власної, тим вище оцінка людини, яка висловила цю думку. Це правило має зворотну силу: чим вище оцінювався хтось, тим більше подібність його поглядів з власними. Переконаність у цьому передбачуваному „спорідненості душі” була настільки велика, що розбіжностей з позицією привабливого обличчя випробовувані просто не помічали. Важливо, щоб у всьому була згода, і тоді включається фактор ставлення до нас.

Завданням першого враження є швидке орієнтування в ситуації. Для людей, як соціальних істот, головне – визначення питання про групову приналежність партнера. Тому можна сказати, що перше враження майже завжди вірно. Помилкою ж є те, що стереотипізація викликає певну оцінку і невідомих ще поки властивостей і якостей, що може призвести до неадекватного спілкування в подальшому. У постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Однак постійне і тривале спілкування не може задовольнятися тим списком приписуваних партнеру рис і властивостей, які сформувалися при першому враженні.

Фактор ставлення до нас в діловому спілкуванні виражається в здобутті інтересу колег, керівника до ініціатора спілкування – „зацікавленість в їх інтересі”. Справа професійної честі – вміти викликати цей інтерес. Разом з тим, орієнтація на зацікавленість керівника і колег – це і проява поваги до них.

У постійному спілкуванні стає важливим більш глибоке і об’єктивне розуміння партнера – його актуального емоційного стану, намірів, його ставлення до нас. Тут сприйняття і розуміння партнера проходить по іншій основі.

Психологічними механізмами сприйняття і розуміння при міжособистісному спілкуванні є ідентифікація, емпатія і рефлексія.

Взаємодія розглядається як спільна діяльність усіх членів організації на основі координації та узгодженості їх дій, повазі один до одного з метою досягнення оптимальних результатів діяльності організації.

Взаєморозуміння – основа ефективності спільної діяльності передбачає один погляд співробітників на проблеми, компроміс у їх вирішенні.

Широко відома і отримала найбільше застосування схема, розроблена Е. Берном, в якій основними поняттями є стани „Я” і трансакції, тобто одиниці спілкування.

Спостереження психологів за діяльністю людей показали, що набори поведінкових характеристик (пози, інтонації голосу, темп мовлення, жести, міміка тощо) змінюються в різних ситуаціях: наприклад, характеристики поведінки людини в ситуаціях взаємодії з колегами, керівником дружиною, дитиною та ін. будуть істотно різні. Зміна поведінки супроводжується зміною емоційного стану. Існує прямий зв’язок між схемою поведінки людини і станом її психіки, що дозволило Е. Берну виділити типові стани свідомості.

Стан Я визначається ним як система почуттів, що виражається в узгодженій з нею схемою поведінки. Репертуар цих станів Е. Берн розбив на наступні категорії:

1) стан Я, подібен з образами батьків або з образами значущих для людини людей, які заміняли батьків. Людина зберігає в своїй свідомості набір сприйнятих їм станів Я її батьків, що активізується в деяких обставинах.

2) стан Я, спрямований на об’єктивну оцінку реальності – всі нормальні люди здатні на об’єктивну переробку інформації при активізації відповідних станів мул Я.

3) стан Я, все ще діє з моменту їх фіксації в ранньому дитинстві, – кожна людина несе в собі враження свого дитинства, керуючі при певних умовах.

У термінології трансакційного аналізу ці стани Я іменуються як стан Я Батьки, або Батько, стан Я Дорослий, або Дорослий, стан Я Дитина, або Дитина.

Стан Батька може виявлятися двояким чином: як критичний і годуючий-дбайливий; стан дитини проявляє себе теж в різній формі – як вільний, який пристосовується і має бунтарську поведінку. Стани Батька, Дорослого і Дитини – нормальні психологічні феномени. Кожен тип станів по-своєму важливий для людини. Дитина – це джерело радості, інтуїції, творчості, спонтанних спонукань. Завдяки Батькові багато наших реакцій давно стали автоматичними, що допомагають зберегти масу часу і енергії. Дорослий перероблює інформацію і враховує можливості ефективної взаємодії з навколишнім світом. Дорослий контролює дії Батька і Дитини і є посередником між ними.

Внутрішні психічні процеси, що характеризують актуальний стан Я людини, виражаються у зовнішній поведінці, за якою можна визначити стан її свідомості. У табл. виділені поведінкові характеристики Батька, Дорослого і Дитини.

Таблиця