Основні поняття та визначення: сільський туризм, агротуризм, екотуризм і зелений туризм

На даний час в Україні достеменно точно не визначено відмінності між поняттями «сільський», «зелений», «природний», «екологіч­ний» та «м'який» туризм. Дискусії над українською туристичною термінологією триватимуть ще довший час. Тому візьмімо за ос­нову Порадник організаторові відпочинку та власникові садиби. Ви­пуск № 3. «Відпочинок в українському селі».

У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка (1993) визначено таке:

Сільський туризм (rural tourism) — відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розви­ток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарсь­ких і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами. Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з «агротуризмом», але поняття «сільський ту­ризм» значно ширше.

Агротуризм (farm tourism) — відпочинковий туризм, що перед­бачає використання сільського (фермерського) господарства. Агрогуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслу­говуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприк­лад, в кемпінгах та наметах. Агротуризм, таким чином, виступає однією з форм сільського туризму. В агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Екологічний туризм (Ecological tourism) — це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ланд­шафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного

й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю. Виділяються такі форми екологічного ту­ризму — активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етно­графічні поїздки.

Зелений туризм (green tourism) — є синонімом поняття «екоту­ризм».

Природничий туризм (nature tourism) — також є синонімом по­няття «екотуризм».

Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато спільного з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних те­риторій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додат­кових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у на­ціональних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збиран­ня ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу, їхня головна різниця полягає у базових мотивах подорожування.

Сільський туризм — це форма проведення вільного часу у виг­ляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття.

Сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів. З'явилось нове поняття екоагротуризм (або агроекотуризм), що передбачає відпочинок у селян, які виро­щують сільськогосподарську продукцію із застосуванням еколо­гічних методів. Тут агротуризм поєднується з екологічним сільським господарством.

Наведені вище поняття, пов'язані з сільським туризмом і еко­туризмом, знайшли своє застосування для визначення форм тури­стичного руху в Україні. Зокрема відпочинок в українських селах було визначено як «сільський зелений туризм» (green rural tourism або green village tourism). Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку в туристичних цент­рах і на курортах, що розташовані у селищах і малих містах (аналог Bcd&Breakfast), до відпочинку у сільських садибах (агротуризм). Визначення сільського туризму як «зеленого» підкреслює його проекологічну орієнтацію.

Розглянувши різноманітні приклади розвитку цього виду бізнесу в окремих країнах і зауваживши, зокрема, відсутність чіткої за­гальноприйнятої термінології, з метою уніфікації термінів і по­нять уведімо далі за текстом терміни «Сільський зелений туризм» та «Гостинна садиба». Під цими термінами у цьому посібнику розу­мітимемо відпочинок з будь-якою метою, видом та формою орга­нізації туристської подорожі у сільській місцевості з розміщенням на відпочинок у будинку сільського господаря.

2.2. Мета і мотивація вибору відпочинку в сільській місцевості (за типом green rural tourizm або green village tourism)

На даний час основними мотивами для вибору такого виду відпо­чинку в Україні можна визначити такі:

— відсутність коштів для відпочинку на дорогих фешенебель­них курортах. Практика переконливо свідчить, що проживання п селі у будинку сільського господаря коштує значно дешевше, ніж у готелі в курортній зоні або у популярному туристському центрі. В Україні існує хибна думка, що в інших країнах усі без винятку заробляють незліченні гроші, проте, і в далекому зарубіжжі є значна частина населення, чиї доходи стосовно цього суспільства низькі, і для цієї категорії відпочинок на розкішному курорті навіть у порівняно недорогому готелі теж недоступний. Цей мотив часто переважає при виборі такого виду відпочинку;

— сформований стереотип відпочинку в сільській місцевості для певної категорії людей незалежно від заможності та наявності вільних коштів, наприклад, у силу сімейних або інших традицій;

— необхідність оздоровлення в даних кліматичних умовах, рекомендованих лікарем;

— близькість до природи і можливість проводити більше часу на свіжому повітрі в лісі, на березі природної або штучної водойми тощо;

— можливість харчуватися екологічно чистими і дешевими продуктами;

— можливість прилучитися до сільськогосподарських робіт у своє задоволення;

— першочергова потреба у спокійній розміреній обстановці життя, чим відрізняється сільське життя в цивілізованих країнах, на відміну від великих індустріальних міст;

— можливість прилучення до іншої культури і звичаїв, участі в місцевих святах і розвагах, спілкування з людьми іншої суспіль­ної формації.

Таким чином, мотивація відпочинку в сільській місцевості — єднання з природою, чисте повітря, екологічно чисті продукти харчування, зміна обстановки, менша кількість народу, відсутність скупченості населення, цілком інші, відмінні від міських, уклад, розклад і культура життя, можливість участі в сільськогосподарсь­ких роботах і садівництві, догляд за тваринами, участь у зборі дарів природи (ягід і грибів) і, зрозуміло, що дуже часто є вирі­шальним при виборі сільської садиби як місця проведення відпустки, значно дешевший відпочинок порівняно з готелями та вели­кими туристично-відпочинковими комплексами.

Відпочинок у сільській місцевості — це також кардинальна зміна обстановки, що дозволяє зняти стрес, який нагромадився за рік роботи в напружених міських умовах, відновити здоров'я й отри­мати відповідне психологічне розвантаження. Одна справа — доїти корову (корів) три рази щодня все життя — це дуже важка се­лянська праця, а зовсім інша справа зробити це декілька разів, для власного задоволення, на відпочинку та у вигляді розваги.

Особливо ефективно така організація відпочинку може викори­стовуватися для дітей дошкільного і підліткового віку в період літніх канікул.

2.3. Історія розвитку сільського зеленого туризму (виникнення і становлення приватних засобів розміщення за типом В&В)

Термін Bed&BreaKfast зародився в післявоєнній Великобританії наприкінці 40-х років XX століття. Перші згадки про недорогі господарства В&В стосуються Лондону та інших великих анг­лійських міст. Майже до 40-х років XX століття подорожі і проживання в готелях були привілеєм заможних людей. Основною при­чиною розвитку В&В у Великобританії вважається процес віднов­лення зруйнованих війною інфраструктури та економіки країни, коли багато інженерних, технічних і будівельних фахівців і квалі­фікованих робітників регулярно подорожували по службових відря­дженнях. Англійський В&В післявоєнного часу дуже відрізняєть­ся від сучасного В&В, насамперед дешевими послугами.

Прототип сучасного американського В&В отримав передумови для свого розвитку під час Великої депресії 30-х років. У той час для того, щоб вивести країну з депресивної кризи, президент США Франклін Д. Рузвельт ініціював проекти державного будівництва автомобільних доріг, електростанцій та іншої інфраструктури на­родногосподарського комплексу. Будівництво мережі автомагістра­лей «від океану до океану» тоді пояснювалося стратегічною підго­товкою до можливої війни. Але після Другої світової війни розви­нена автодорожня інфраструктура зненацька для усіх стала каталі­затором небувалого зростання американської економіки. Стрімкий розвиток отримали малий і середній бізнес у сфері послуг і сільсько­му господарстві, важке і середнє машинобудування. Але найголовніше те, що люди стали більше їздити: хто на легковій машині, хто на автобусі, а хто на вантажівці. Запитайте себе — чи витримаєте ви, перебуваючи в дорозі, нестачу короткочасного відпочинку і харчування? Думаємо, що неґативну відповідь можуть дати тільки механічні роботи. Саме на основі такого менталітету людей попит породив пропозицію, й у США з'явилися перші мотелі і В&В.

Наприкінці 40-х років авангардом організаторів В&В стали ро­дини фермерів, що живуть уздовж жвавих магістральних автотрас. Зазвичай заможні фермери завжди будували добротні великі жит­лові будинки. Коли синів фермерів призивали на термінову служ­бу в армію, а дочки виходили заміж, у фермерських будин­ках багато років пустували окремі кімнати і навіть цілі поверхи. У 50-х роках у США вища освіта отримала значні державні суб­сидії для розвитку і стала більш доступною для синів і дочок фермерів, що також сприяло вивільненню «виробничих» приміщень у житлових будинках під В&В. Це стало другим етапом розвитку інституту В&В. Третьому етапові розвитку В&В у США широко сприяла урбанізація міст у 60—70-ті роки. Міста в США стрімко зростали як за кількістю населення, так і за економічними пока­зниками. Діти тих же фермерів, здобувши вищу освіту і спробувавши «плоди міського життя», залишилися жити в містах, тому що молодим фахівцям легше всього було знайти роботу тільки у великих містах. Тим часом наприкінці 70-х років інтенсивний спосіб життя урбанізованих міст сприяв зростанню популярності відпо­чинку городян у рекреаційних зонах сільських територій у так званих «будиночках у селі» (farm vacation home).

Найбільш точним на нашу думку є таке визначення В&В: мале готельне господарство, яке управляється в рамках сімейного бізнесу і надає послуги короткотермінового проживання в основному як по­бічний продукт домогосподарства.

Система В&В взаємовигідна як для жителів міст, вузлових на­селених пунктів, так і для жителів аграрних територій із приваб­ливими ландшафтно-рекреаційними ресурсами чи так званими дестинаціями.

У світовій практиці В&В розрізняються такі типи засобів роз­міщення:

— В&В homestay (проживання в сільській сім'ї);

— В&В farmstay (проживання в фермерській сім'ї);

— В&В INNs (комерційний В&В);

— В&В farm vacation (відпустка в селі);

— В&В cottage (відпустка в котеджі);

— В&В apartment (проживання в квартирі). Класифікація засобів розміщення В&В за функціональними

параметрами і типом приміщень наводиться в таблиці 1.

Засоби розміщення В&В повинні обов'язково надавати гостям стандартний набір послуг, що складається із забезпечення гостей приміщенням для короткочасного проживання і харчування (зви­чайно сніданок). Однак подібний перелік послуг не обмежує сферу діяльності В&В. Домогосподарства, які утримують В&В, можуть значно розширити спектр додаткових платних послуг в залежності від поточного попиту з боку клієнтів або ж з метою підвищення конкурентноздатності свого бізнесу. Наприклад, один із членів сім'ї (який володіє чи вивчає іноземну мову) за помірну плату може виконувати функції перекладача або гіда для іноземних туристів.

Як правило, засоби розміщення В&В, розташовані у великих містах і транспортно-транзитних вузлах, надають менш широкий спектр послуг. На відміну від «будиночка в селі» міський комер­ційний В&В більше орієнтований на обслуговування транзитних туристів і бізнесменів, які бажають отримати обслуговування досить високої якості за помірну ціну. Як правило, міські В&В роз­ташовані в безпосередній близькості від транспортних вузлів, станцій метрополітену і залізниці, аеровокзалів і річкових портів. Це ос­новна їхня перевага в конкурентній боротьбі з традиційними готе­лями за клієнтів.

У засобах розміщення В&В типу homestay і farmstay проживан­ня разом із сім'єю власника В&В в більшій частині є додатковим чинником привабливості для деяких туристів, які бажають цікаво­го спілкування в колі родини чи вивчити місцеві традиції і звичаї.

Найчастіше такі туристи купують продукти підсобного госпо­дарства, такі як домашні консервовані овочі, варення, мед та ін. У цьому випадку В&В розширює спектр послуг до категорії «буди­ночок у селі». У багатьох штатах США популярні так звані «відпу­стки в селі» чи В&В farm vacation, куди міські жителі приїжджа­ють сім'єю для того, щоб просто відпочити в сільських умовах.

У санаторних лікарнях і на курортах дуже поширені В&В cottage й apartments, де невеликі групи туристів (переважно це сім'ї) зупи­няються на тривалий термін, наприклад, для санаторного чи амбу­латорного лікування.

Господарство В&В може бути засноване на наданні послуги проживання гостям в одній і більше кімнатах. Як правило, в В&В число кімнат у середньому не перевищує 2—3 одно- чи двомісних.

У певних випадках, коли дестинація регулярно залучає значну кількість туристів або ж місто є центром ділової активності, одне господарство В&В може утримувати 5—6 і більше кімнат для гос­тей. У деяких американських штатах, таких як Міссурі, Каліфор­нія, Вашингтон та ін., багато фермерських сімей утримують навіть окремі будинки, спеціально відведені під послуги В&В.

Як правило, проживання в В&В вигідно відрізняється від про­живання у звичайних готелях порівняно помірними цінами, оск­ільки готелі змушені утримувати персонал, витрачати значні суми на утримування і амортизацію засобів виробництва, рекламу, спла­чують корпоративні податки. Порівняння середніх тарифів на до­бове проживання в В&В та готелях у різних країнах наводиться в таблиці 2.