Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Отруєння фтором

Фтор - високоактивний хімічний елемент, що необхідний для нормального функціонування організму тварин. Разом з фосфором він бере участь в процесах розвитку кісткової тканини і зубів. Надходження фтору в організм тварин з кормами, водою і повітрям в підвищених дозах призводить до хронічного отруєння (флюорозу) і супроводжується зниженням продуктивності, захворюваннями кісток, зубів і ряд інших негативних наслідків, Сполуки фтору, що знаходяться в грунті, засвоюються рослинами і накопичуються головним чином у кореневій системі та вегетативних органах. За нормальних умовах вміст даного елементу становить в листі рослин 1-1,5, траві 4-6, зерні 0,2-7,1, соломі 2-7, картоплі 0,2-0,9, буряках 0,2-0,6, сіні 0,2-2,3 мг/кг сухої речовини.

Кількість фтору в оброблюваному грунті залежить від його кислотності, дози і виду внесених фосфорних добрив. У середньому по Україні його вміст відносно невеликий, проте в ряді районів інтенсивного землеробства, в тому числі і в таких країнах як Білорусія, Литва, Латвія та Естонія складає близько 6 кг/га (Л. М. Державін та ін, 1982). У найближчій перспективі внаслідок підвищення доз внесення фосфорних добрив ця величина зросте до 8 кг/га і більше. Відповідно зі збільшенням кількості фтору, внесеного з добривами в грунт, буде зростати і його концентрація в продукції рослинництва. Так, тривале (протягом 15 років) систематичне внесення простого суперфосфату призводить до підвищення вмісту фтору у грунті на 22%, зерні-11, листі кукурудзи - 65, цукрових буряках - 11%.

Значна кількість фтору надходить в організм тварин з мінеральними добавками, які можуть містити його 0,1-0,3%. Дворічні досліди на свиноматках, яким щодня давали фосфати, що містять 0,2% фтору, виявили серйозні зміни в їх організмі у вигляді порушення апетиту, розм'якшення кісток, ураження печінки, збільшення числа мертвонароджених поросят.

Споживання коровами фтору у кількості більше 2 мг/кг живої маси на добу призвело до запізнювання термінів отелення, зменшення числа дійних днів, збільшенню тривалості сухостійного і міжотельного періоду, що зумовило зниження надою на 751-902 кг. Надмірне надходження фтору в організм тварин з питною водою відзначається в окремих біогеохімічних регіонах, де підземні води збагачені цим елементом за рахунок вимивання його з геологічних порід. Концентрація фтору у воді артезіанських свердловин при цьому може досягати 14 мг/л. Використання ж для напування тварин води, що містить фтору понад 3,5 мг/л, призводить до хронічної інтоксикації з ураженням зубів і зменшенням середньодобових приростів.

У зонах сільськогосподарського виробництва, що межують з підприємствами, зайнятим виробництвом суперфосфату, алюмінію, кераміки, переробкою фторвмісної сировини при недостатньо ефективній роботі систем газо- і пиловидалення відбувається забруднення повітря, грунту і рослин фтором в кількостях, які становлять небезпеку для здоров'я тварин.

Відомий випадок хронічного отруєння овець, що випасалися на пасовищах, забруднених пилом із заводу з виробництва суперфосфатних добрив. В уражених овець відзначена кахексія, легка анемія, коричнево-золотиста пігментація і неправильне стирання зубів. При розтині виявлені екзостоз нижньої щелепи, носових кісток, реберно-хрящових з'єднань і стегна. На поздовжньому розрізі довгих кісток кістковий мозок блідо-коричневого кольору, кінцеві порожнини заповнені світло-білим вмістом. Всі кістки вапняно-білого кольору, вміст фтору в них складав 2400-3320 мг/кг. У траві пасовищ він виявлений в кількості 232 мг/кг, в пилу суперфосфатного заводу - 2,1-3,3%.Діагноз хронічних отруєнь при відсутності лабораторних даних про підвищений вміст фтору в кормах і воді утруднений внаслідок неясності клінічних ознак і повільного розвитку інтоксикації. Одним з характерних і найбільш ранніх симптомів флюорозу вважається поява на зубній емалі дрібних матових білих цяток (крапок). У більш пізні терміни розвивається зношеність, руйнування і випадання окремих зубів, на пошкоджених видно чорне забарвлення дентину. Тварини втрачають у вазі, кульгають. При важких формах отруєння можуть виникати переломи кісток кінцівок через остеопороз, який викликаний заміщенням кальцію фтором.

Гострі отруєння тварин фтором зустрічаються рідко і відбуваються внаслідок випадкового поїдання фторовмісних речовин, наприклад кремнефтористого натрію, суперфосфату або уроліту, що містить до 80% фтористого натрію і використовується для обробки деревини. Відомі випадки гострого отруєння в результаті облизування тваринами свіжопропитаних уролітів залізничних дерев'яних шпал. При гострому отруєнні у тварин спостерігається занепокоєння, стогони, жовтушність слизових оболонок, слинотеча, судорожне скорочення м'язів, парез задніх кінцівок, кульгавість, з'являється пронос, посилюється сечовиділення, послаблюється серцева діяльність і знижується температура тіла. Смерть настає протягом 1-7 діб. Труп швидко застигає внаслідок накопичення в м'язах альбумінату фтору. При розтині виявляють геморагічне запалення шлунково-кишкового тракту, набряк верхівок легень, в'ялість міокарда, що має вигляд вареного м'яса, жирове переродження печінки. При отруєнні уролітами помічається некротичне ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

Лікування отруєнь сполуками фтору. Для зв’язуванняя і виведення фтору з організму слід використовувати препарати кальцію. Механізм їх дії заснований на утворенні малоотруйного для тварин фториду кальцію, що виводиться із сечею. 1%-ний розчин хлориду кальцію або вапняної води вводять через рот по 1-2 л великим тваринам і 100-200 мл дрібним. Хлорид кальцію у вигляді 10%-ного розчину можна вводити повільно внутрішньовенно в дозах 150-200 мл великій рогатій худобі, 100-200 мл коням, 10-20 мл дрібним тваринам. Для внутрішньом'язового введення рекомендують застосовувати 10%-ний розчин глюконату кальцію. Ефективним є сульфат магнію, який призначають великій рогатій худобі до 800 г, дрібним – до 100 г всередину у вигляді водного розчину. Крім того, проводять симптоматичне лікування з використанням обволікаючих, серцевих, проносних і сечогінних засобів.

В біогеохімічних провінціях, неблагополучних по флюорозу, доцільно застосовувати добавки до раціону, що складаються з солей кальцію, алюмінію, магнію, вітамінів.

Профілактика отруєнь. У профілактиці хронічних отруєнь фтором вирішальне значення має контроль за його вмістом в кормах і воді. Прийнято вважати, що в добовому раціоні кількість фтору не повинна перевищувати 0,5 мг/кг живої маси для молодняку ​​і 1 мг/кг для тварин на відгодівлі. Особливо ретельному контролю підлягають мінеральні підгодівлі, які можуть збільшувати надходження фтору з раціоном.

М'ясо тварин, які отримували корми з підвищеним вмістом фтору, підлягає хіміко-токсикологічному дослідженню. При вирішенні питання про шляхи використання його виходять з встановленою Міністерством охорони здоров'я України допустимої норми фтору 2,5 мг / кг. Отруєння тварин сполуками, що містять у своєму складі фтор.

Фторовмісні речовини необхідні для забезпечення життєдіяльності тварин. Найбільше їх знаходиться в зубах, вони входять до складу фторапатитів – складової частини зубної емалі. Фтор також необхідний для функціонування кісткової тканини, він впливає на активність деяких ферментів, які беруть участь у мінеральному, вуглеводному, жировому та білковому обмінах.

При недостачі фторовмісних речовин у воді і кормах в першу чергу розвивається карієс зубів. Однак більш небезпечно надмірне надходження в організм фторовмісних сполук, в результаті чого настає гостре і хронічне отруєння фтором (флюороз).

Найбільш часто інтоксикації фтором відзначаються в біогеохімічних регіонах країни, в яких вміст фторовмісних речовин у воді становить у багато разів більше допустимих рівнів (згідно ГОСТу в питній воді допускається 0,7 - 1,5 мг/л). У джерела води, особливо артезіанські, де є поклади фосфоритів, вміст фтору в деяких місцях досягає 50 мг/л.

Крім того, фтор в значних кількостях (нерідко перевищує 1000 мг/кг) може міститися в кормових фосфатах, кормах мікробного синтезу, мінеральній підгодівлі, таких, як крейда, моно-і трикадьційфосфат.

Нерідко фтор проникає з грунту в кормові рослини в зоні промислових підприємств, що виробляють алюміній, скло, цемент, фарфор, кераміку, цемент, мінеральні добрива (суперфосфати), а також у місцях сталеплавильних, кам’яновугільних печей та інших виробництв. Деякі інсектициди й гербіціди також містять фторовмісні речовини.

Димілін (дифлубензурон). Біла кристалічна речовина, погано розчинна у воді. Малотоксичний пестицид – ЛД-50 для лабораторних тварин при введенні всередину, 4640 мг/кг. Нетоксичний для бджіл і птахів; СК50 для риб 100-125 мг / мл. Нестійкий в навколишньому середовищі, швидко розкладається у воді. Застосовують як інсектицид для обприскування яблунь, капусти, міських насаджень, листяних і хвойних дерев, пасовищ для знищення листогризучих і саранових шкідників.

Трефлан, нітрон (трифлуралін). Кристалічні речовини світло-жовтого кольору, погано розчинні у воді; ЛД50 для щурів 2020 мг / кг для кроликів 1100мг/кг, малотоксичні для бджіл та корисних комах; СК50 для риб 0,012-0,07 мг/л. Застосовують дуже широко: як гербіциди для обприскування грунту до посіву або висадки розсади на посадках сої, соняшнику, рицини, льону-довгунця, капусти, томатів, моркви, квасолі, цибулі, люцерни, баштанних культур, ріпаку, люпину білого і квіткових насіннєвих посівів. Трефлан не накопичується в надземній частині більшості рослин. Залишки гербіциду можуть виявлятися у верхніх шарах і шкірці деяких корнебульбоплодів.

Фюзилад, фузилад (флуазифоп-П-бутил). Світло-жовті рідини без запаху. У воді розчиняються погано (2 мг/л). Малотоксичні - для щурів 3328 мг/кг, для мишей 1490 мг/кг. Сильно подразнюють кон'юнктиву, помірно - шкіру. Малотоксичні для бджіл, помірно для риб - СК 0,57-1,37 мг/л, безпечні для птахів. Не впливають на земляних черв'яків і мікрофлору грунту. Швидко розкладаються в грунті.

Застосовують як гербіциди для знищення бур'янів при висоті їх 10-15 см на посівах льону-довгунця, буряка кормового і цукрового, соняшнику, ріпаку, бобових кормових культур, лікарських та інших культур.

Галаксі Топ. Комбінований пестицид, який містить Бента-зон (похідний тіадіазину) і ацифлуорфен (Фторовмісні речовини). Використовується як гербіцид для обприскування сої у фазі 2-6 листків проти бур'янів. У якості гербіцидів застосовують і інші фторовмісні сполуки. Враховуючи, що всі пестициди, що містять фтор – малотоксичні речовини, отруєння ними малоймовірні.

Гострі Отруєння фтором останнім часом зустрічаються вкрай рідко, і можливі вони тільки у великої рогатої худоби, овець, іноді свиней і птахів. Більш чутливі до сполук фтору молоді та лактуючі тварини.

Безпечна добова доза фтору для тварин становить 1 мг/кг маси. Фтор більш токсичний в питній воді, ніж у кормах, що пояснюється кращою всмоктуваністю фтору, коли він поступає у формі розчину.

Токсикодинаміка. У великих кількостях фторовмісні сполуку місцево діють подразливо на слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, у зв'язку з цим порушується їх функція. Досить швидко всмоктується фтор взаємодіючи з іонізованим кальцієм крові, що призводить до різко вираженої гіпокальціємії. Фтор також блокує сульфгідрильні групи, в результаті цього пригнічується активність ферменту енолази, що призводить до порушення гліколізу. Зниження рівня активності ацетилхолінестерази та органічної пірофосфатази призводить до порушення обміну вуглеводів і жирних кислот, а отже, до дефіциту макроергічних сполук.

Активність трансаміназ сироватки крові збільшується в результаті порушення цілісності клітинних мембран печінки (Г. А. Хмельницький, В. Н. Локтіонов, Д. Д. Полоз, 1987).

При спонтанній та експериментальній фторінтоксикації зменшуються кількість еритроцитів, лейкоцитів і відзначається пригнічення фагоцитарної активності нейтрофілів; знижується бактерицидна активність сироватки крові, лізоциму, а також значно пригнічується синтез специфічних антитіл, що вказує на імунодепресивну дію фтору (Ф. І. Мандрик, 1988).

При надходженні сполук фтору в організм тварин у токсичних кількостях знижується відтворювальна функція тварин і виявляється гонадотоксичний і ембріотоксичний ефект. Репродуктивна функція порушується в результаті зниження активності статевого потягу та запліднюваності, запліднюваності і життєздатності потомства; знижується і інкубаційна якість яєць (Ф. І. Мандрик, 1988).

При тривалому надходженні в організм тварин фтору з водою і кормами в підвищених кількостях порушується фосфорно-кальцієвий обмін, знижуються мінералізація зубів і кісток, функція щитовидної залози в результаті заміщення йоду фтором в процесі синтезу тироксину, резистентність організму і відтворна здатність тварин.

Симптоми. При підгострому перебігу флюорозу, коли в організм тварин фтор надходить в значних кількостях з водою, спостерігаються пригнічення тварин, залежування, кульгавість, зниження апетиту, тьмяність вовняного покриву, виснаження. Слизова оболонка ясен запалена, набрякла, болюча, гіперемійована, іноді кровоточить. Зуби хитаються, емаль втрачає блиск, на зубах з'являються блідо-жовті і білі блискучі поздовжні смужки, рідше крапки і плями.

У корів різко знижується молочна продуктивність.

При хронічному перебігу флюорозу у великої рогатої худоби, і особливо у молодняку, перші ознаки хвороби (ураження зубів) при надходженні фтору з водою в кількості 8 мг/л і більше з’являються через 4-8 міс. При цьому зуби стають нерівними, хвилястими, хиткими, а ясна запалені. У подальшому на зубах виникають блідо-жовті, а іноді молочно-білі виблискуючі крапки і плями. Надалі на нижній або середній третині коронки плями стають жовтими або темно-коричневими, особливо на губній поверхні емалі коронок. Довжина таких коронок помітно зменшується, зуби хитаються, ясна запалені, молочні різці деформуються. Поряд зі змінами на зубах з'являються екзостоз (наріст на кістках) і анкілози суглобів, а при важких формах – слоновість кінцівок.

Суміш дають тваринам разом з концентрованими кормами 1 раз на день. Можна її додавати до комбікорму при його виготовленні на заводах. Суміш застосовують з профілактичною метою протягом всього періоду вживання води з надлишком фтору, а з лікувальною метою до зникнення клінічних симптомів флюорозу.

Лікування. При лікуванні тварин та птиці для зв’язуванняя і виведення фтору з організму слід використовувати препарати кальцію. Механізм дії цих препаратів заснований на утворенні малоотруйного для тварин фториду кальцію, що виводиться із сечею (та із калом). 1%-ний розчин хлориду кальцію або вапняної води вводять через рот по 1-2 л великим тваринам і 100-200 мл дрібним. Хлорид кальцію у вигляді 10%-ного розчину можна вводити повільно внутрішньовенно в дозах 150-200 мл великій рогатій худобі, 100-200 мл коням, 10-20 мл дрібним тваринам. Для внутрішньом'язового введення рекомендують застосовувати 10%-ний розчин глюконату кальцію. Ефективним є сульфат магнію, який призначають великій рогатій худобі до 800 г, дрібним – до 100 г всередину у вигляді водного розчину. Крім того, проводять симптоматичне лікування з використанням обволікаючих, серцевих, проносних і сечогінних засобів.

В біогеохімічних провінціях, неблагополучних по флюорозу, доцільно застосовувати добавки до раціону, що складаються з солей кальцію, алюмінію, магнію, вітамінів.



<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | 
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-09-20; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 599 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Если вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получится - вы тоже правы. © Генри Форд
==> читать все изречения...

2335 - | 2239 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.