Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕредмет ≥ задач≥ ≥стор≥њ дизайну. “ерм≥нолог≥€. ѕротодизайн та рем≥сничий дизайн




≤рина ”др≥с, јндр≥й Ўкол€р

 

 

Ќј–»—» « ≤—“ќ–≤ѓ «ј–”Ѕ≤∆Ќќ√ќ ƒ»«ј…Ќ”

 

Ќовий та Ќов≥тн≥й час

 

Ќавчальний пос≥бник

 

 ривий р≥г

 

 

ЅЅ 

–ецензенти:

 

™.ј.јнтонович Ц кандидат мистецтвознавства, професор

( ињвський ≥нститут реклами)

 

Ћ.¬. ондрашова Ц доктор педагог≥чних наук, професор

( ривор≥зький державний педагог≥чний ун≥верситет)

 

¬.√. ўербина Ц кандидат педагог≥чних наук, доцент

( ривор≥зький державний педагог≥чний ун≥верситет)

 

 

”др≥с ≤.ћ., Ўкол€р ј.¬. Ќариси з ≥стор≥њ заруб≥жного дизайну. Ќовий та нов≥тн≥й час. Ќавчальний пос≥бник

” пос≥бнику розгл€даЇтьс€ розвиток заруб≥жного дизайну Ќового часу - в≥д ¬≥дродженн€ до середини ’≤’ стол≥тт€ - та становленн€ ≥ розвиток профес≥йного дизайну Ќов≥тнього часу в≥д середини ’≤’ стол≥тт€ до наших дн≥в. ¬ступн≥ теми м≥ст€ть обірунтуванн€ ≥сторичних меж еволюц≥њ дизайну та короткий огл€д засад предметно-художньоњ д≥€льност≥ людей в≥д найдавн≥ших час≥в до початку в≥докремленн€ проектноњ (дизайнерськоњ) д≥€льност≥ в≥д процесу виготовленн€ вироб≥в. ” пос≥бнику представлен≥ основн≥ ≥сторичн≥ епохи, стильов≥ напр€мки, пров≥дн≥ тенденц≥њ в дизайн≥ та ключов≥ постат≥ ц≥Їњ галуз≥ профес≥йноњ д≥€льност≥.

ƒл€ студент≥в художн≥х та художньо-педагог≥чних спец≥альностей, фах≥вц≥в у галуз≥ дизайну та вс≥х, хто ц≥кавитьс€ ≥стор≥Їю мистецтва.

 

 

ISBN

 

 

–ќ«ƒ≤Ћ ≤. «ј–”Ѕ≤∆Ќ»… ƒ»«ј…Ќ Ќќ¬ќ√ќ „ј—”

(’V Ц —≈–≈ƒ»Ќј ’≤’ —“ќЋ≤““я).

 

 

ѕредмет ≥ задач≥ ≥стор≥њ дизайну. “ерм≥нолог≥€. ѕротодизайн та рем≥сничий дизайн.

1. ўо таке дизайн? “лумаченн€ терм≥ну у фахов≥й л≥тератур≥.

2. —тановленн€ профес≥йного дизайну на меж≥ ’≤’ Ц ’’ стол≥ть.

3. ћ≥сце дизайну в сучасн≥й культур≥ та його напр€мки.

4. ’ронолог≥чн≥ меж≥ ≥ завданн€ ≥стор≥њ дизайну.

5. ѕротодизайн. –ем≥сничий дизайн.

 

1. —лово Ђдизайнї сьогодн≥ використовуЇтьс€ надзвичайно широко. ћи зустр≥чаЇмо у фахов≥й л≥тератур≥ так≥ визначенн€ €к дизайн од€гу ≥ дизайн зач≥сок, дизайн промислових вироб≥в ≥ ф≥тодизайн, дизайн середовища та ≥нтерТЇру, ландшафтний та граф≥чний дизайн, WEB-дизайн ≥ дизайн кондитерських вироб≥в, управл≥нський дизайн (коуч≥нг) та дизайн-менеджмент тощо. —ама профес≥€ дизайнера втрачаЇ своњ контури ≥ н≥би розчин€Їтьс€ у р≥зних видах д≥€льност≥. ѕевною м≥рою причина такоњ розмитост≥ пол€гаЇ у самому терм≥н≥. —лово Ђдизайнї походить в≥д давньоримського ЂDezignumї - окреслювати, начеркувати, в≥дм≥чати. ѕроте, прот€гом стол≥ть його повТ€зують з англ≥йською мовою, де перш≥ тлумаченн€ терм≥ну зТ€вл€ютьс€ п≥втис€ч≥ рок≥в тому (ќксфордський словник подаЇ першу дату: 1548 р≥к). «г≥дно цих тлумачень дизайн Ц це Ђпроектувати, креслити, задумувати, зробити попередн≥й начерк дл€ конструюванн€ чогосьї ≥ водночас Ц Ђпроект, план, малюнокї. «наченн€ терм≥ну доповнювалось ≥ видозм≥нювалось у наступн≥ часи. ќсобливо багато нових в≥дт≥нк≥в терм≥ну ≥ пон€тт€ зТ€вл€Їтьс€ в останн≥ дес€тил≥тт€. ¬ сучасних англ≥йських словниках (виданн€ 1995) йдетьс€ про те, що Ђдизайн Ц це те, що створюЇ структуру або форму чогось за допомогою еск≥зу, схеми, малюнка або плану; планувати та створювати щось художньо та майстерної. ѕод≥бне забарвленн€ маЇ тлумаченн€ терм≥ну в американськ≥й дов≥дников≥й л≥тератур≥. ” виданн€х 1980-х рок≥в Ђдизайнї визначаЇтьс€ €к: Ђпланувати ≥ створювати з художн≥м приведенн€м до ладу, талановитої; Ђмистецтво створювати дизайнерськ≥ малюнкиї; Ђзавершу вальна художн€ робота або декоруванн€ї.

¬≥дм≥чене поширенн€ терм≥ну у наш≥ дн≥ на найр≥зноман≥тн≥ш≥ д≥л€нки профес≥йноњ д≥€льност≥ людей Ц не випадкове.  ультур≥ внутр≥шньо притаманна проектн≥сть. ” вс≥х видах д≥€льност≥ м≥ст€тьс€ елементи плануванн€, структури, посл≥довност≥ д≥й, характерн≥ дл€ дизайну. ƒобре знанн€ ≥стор≥њ дизайну даЇ можлив≥сть запровадженн€ метод≥в образного малюванн€ в р≥зн≥ профес≥йн≥ галуз≥. ќстанн≥м часом пом≥тна тенденц≥€ наближенн€ дизайну до визначенн€ Ђпроектна культураї у найширшому њњ розум≥нн≥. —ьогодн≥ дизайн сприймаЇтьс€ €к мистецтво ≥дењ, форми ≥ функц≥й ≥ трактуЇтьс€ €к предмет наукових досл≥джень ≥ практичного проектуванн€ в систем≥ Ђлюдина Ц предмет Ц середовище Ц сусп≥льствої. Ќа думку багатьох досл≥дник≥в дизайн початку ’’≤ стол≥тт€ охоплюЇ такий прост≥р культури, в €кому вм≥щаютьс€ вс≥ дос€гненн€ людського духу ≥ ми говоримо про актуальн≥сть проектуванн€ €вищ сусп≥льного житт€, проектуванн€ духовного св≥ту особистост≥, людськоњ ≥ндив≥дуальност≥.

2. ƒизайн у наш≥ дн≥ став модною профес≥Їю, оск≥льки покол≥нн€ фах≥вц≥в продемонстрували можливост≥ дизайну у розвитку культури. як галузь профес≥йноњ д≥€льност≥ дизайн нал≥чуЇ понад сто рок≥в. јнгл≥йц≥ ведуть в≥дл≥к дизайнерськоњ профес≥њ в≥д по€ви у 1849 роц≥ першого журналу ЂJournal of designї, заснованого художником-проектувальником сером √енр≥  оулом, одним з ≥н≥ц≥атор≥в проведенн€ ¬сесв≥тньоњ виставки 1851року. ƒо-реч≥, вже в цьому часопис≥ редактор в≥дм≥чав, що дизайн маЇ двоњсту природу: в≥дпов≥дн≥сть призначенню створюваноњ реч≥ ≥ Ц прикрашанн€ чи орнаментуванн€ ц≥Їњ корисноњ структури. ¬ јнгл≥њ також вважають, що першим профес≥йним дизайнером був випускник Ќац≥ональноњ школи дизайну  ристофер ƒрессер, п≥к профес≥йноњ д≥€льност≥ €кого припадаЇ на 1880-≥ роки. ƒе€к≥ досл≥дники вважають моментом виникненн€ профес≥йного дизайну 1907 р≥к, коли н≥мецький арх≥тектор ѕ≥тер Ѕеренс отримав посаду художнього директора компан≥њ AIG («агальна електрична компан≥€).

ƒизайнерська профес≥€ €к самост≥йна галузь мистецькоњ д≥€льност≥ активно поширювалась ≥ розвивалась з перших рок≥в ’’ стол≥тт€ разом ≥з техн≥чним прогресом, розвитком промисловост≥. ¬ колишньому —–—– терм≥н дизайн не вживавс€, зам≥сть нього використовувалось словосполученн€ Ђ’удожнЇ конструюванн€ї а галузь д≥€льност≥ визначалась €к Ђтехн≥чна естетикаї. ƒизайн Ц вид проектно-художньоњ д≥€льност≥, под≥бний до арх≥тектури, книжкового оформленн€, театральноњ декорац≥њ. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д них, в≥н €к ми зазначили, не маЇ ч≥тких меж. ¬важаЇтьс€, що дизайнер може займатис€ вс≥м, що його метод мисленн€ Ц пошук естетично осмислених, ориг≥нальних р≥шень на основ≥ м≥н≥мальних матер≥альних видатк≥в Ц ун≥версальний. ƒ≥йсно, дизайнер повинен бачити загальну орган≥зац≥ю форми в речах. √оловний метод дизайну Ц компоновка, перестановка деталей, тобто, комб≥наторика. ѕредмет стаЇ засобом комун≥кац≥њ дл€ дизайну. Ѕагато що в трактуванн≥ залежить в≥д внутр≥шн≥х жанр≥в, галузей дизайну, однак традиц≥йно оф≥ц≥йн≥ визначенн€ дизайну у ’’ стол≥тт≥ опираютьс€ на промисловий дизайн €к п≥дірунт€ становленн€ профес≥њ.

¬ 1957 роц≥ була створена ћ≥жнародна рада з промислового дизайну (ICSID), €ка спри€ла розвитку художнього конструюванн€ у всьому св≥т≥, опрацюванню узгодженоњ соц≥альноњ мети ≥ завдань дизайну. ” 1969 роц≥ на конгрес≥ ц≥Їњ –ади у Ћондон≥ затверджено формулюванн€ пон€тт€ Ђдизайнї. «г≥дно з цим р≥шенн€м дизайн Ц це творча д≥€льн≥сть, метою €коњ Ї формуванн€ гармон≥йного предметного середовища, що €кнайб≥льш задовольн€Ї матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби людини. ” 1990-х роках авторитетне англомовне виданн€ ЂWorld Book Encyclopediaї подаЇ розширене трактуванн€, €ке в≥дпов≥даЇ певним зм≥нам, характерним дл€ дизайну постмодерн≥зму. ¬ цьому визначенн≥ акцентуЇтьс€ художн€ складова дизайнерськоњ д≥€льност≥: Ђƒизайн Ц це орган≥зоване упор€дкуванн€ матер≥ал≥в з метою дос€гненн€ функц≥онального та художнього результату. ƒизайн в≥д≥граЇ важливу роль у вс≥х образотворчих мистецтвах ≥ у створенн≥ ≥ндустр≥альних вироб≥в. ¬≥зуальн≥ художники або дизайнери працюють ≥з такими елементами дизайну €к л≥н≥€, поверхн€, текстура, кол≥р, обрис, форма, обТЇм, маса та прост≥р.  оли ц≥ елементи скомб≥новано у задов≥льн≥й манер≥, дизайн матиме ц≥каву розмањт≥сть у межах загальноњ Їдност≥ї.

“ерм≥ном Ђдизайнї може визначатись власне задум (проект), його реал≥зац≥€ та отриманий результат. ќсновний зм≥стовний стрижень вс≥х наведених тлумачень Ц художн€ проектн≥сть, спр€мована на створенн€ утил≥тарних речей за законами краси. ѕроникненн€ дизайну у житт€ зближуЇ виробництво з мистецтвом ≥ збагачуЇ нашу духовн≥сть.

«г≥дно традиц≥њ, сформованоњ у ’’ стол≥тт≥ дизайн м≥стить у соб≥ три основних напр€мки спец≥ал≥зац≥й: промисловий дизайн, граф≥чний дизайн та дизайн середовища. ¬ останн≥ дес€тил≥тт€ до цього перел≥ку додаЇтьс€ ще дизайн ≥нформац≥йних технолог≥й. ѕромисловий дизайн Ц це художньо-проектна д≥€льн≥сть, обТЇктом €коњ Ї найр≥зноман≥тн≥ш≥ вироби та њх комплекси дл€ подальшого виготовленн€ промисловим способом. ÷е р≥зноман≥тн≥ предмети дл€ житт€ людини (холодильники, теле- ≥ рад≥оапаратура, мебл≥) засоби пересуванн€ (автомоб≥л≥, л≥таки, пот€ги), засоби виробництва (верстати, прилади, ≥нструменти), од€г. ƒизайн середовища трактуЇтьс€ €к художнЇ проектуванн€ великих предметних комплекс≥в з максимальним охопленн€м проблеми взаЇмов≥дносин людини з природою ≥ створенн€м комфортних умов дл€ житт€ ≥ д≥€льност≥ людини. ƒо цього напр€мку окрем≥ досл≥дники в≥днос€ть ≥ дизайн реклами. √раф≥чний дизайн Ц це художн€ проектн≥сть, метою €коњ Ї в≥зуал≥зац≥€ ≥нформац≥њ ≥ основним засобом €коњ Ї граф≥ка. ќбТЇктом граф≥чного дизайну Ї створенн€ граф≥чних елемент≥в дл€ предметного середовища та промислових вироб≥в: ф≥рмовий стиль, п≥дготовка до друку будь-€ких зображень, пакуванн€, фотодизайн, в≥зуальн≥ комун≥кац≥њ. (“обто, в б≥льшост≥ випадк≥в статична в≥зуальна реклама в≥дноситьс€ до цього напр€мку). ƒизайн ≥нформац≥йних технолог≥й Ц нова ≥ достатньо широка г≥лка проектуванн€ мультимед≥йних, телев≥з≥йних ≥ компТютерних технолог≥й, к≥но ≥ телебаченн€, в≥ртуальних ≥гор тощо. ™ також пропозиц≥€ введенн€ до перел≥ку напр€мку Ђјртдизайнї, куди мають бути в≥днесен≥ знову ж таки фотодизайн, ф≥тодизайн, дизайн тканин, етнодизайн (народне ужиткове мистецтво) тощо.

3. ѕараметри, сфера д≥€льност≥, та квал≥ф≥кац≥йн≥ характеристики дизайнерськоњ профес≥њ виплавають з визначенн€ Ђпроектна д≥€льн≥сть, що поЇднуЇ художн≥ та утил≥тарно-техн≥чн≥ засадиї. —л≥д зазначити, що прот€гом ’’ стол≥тт€ визначенн€ параметр≥в зм≥нювалось в залежност≥ в≥д того, €ка з двох засад дом≥нувала. ” перш≥й третин≥ стол≥тт€ програмним гаслом стала фраза Ђ‘орма сл≥дуЇ за функц≥Їюї та ≥де€ приналежност≥ нового виду художньоњ д≥€льност≥ до машинного виробництва (пров≥дниками ц≥Їњ тенденц≥њ стали представники н≥мецького ЂЅаухаузуї, американський арх≥тектор ‘.Ћ.–айт та ≥нш≥). ÷€ концепц≥€ дос€гла апогею у друг≥й третин≥ стол≥тт€, коли св≥тов≥ осередки дизайну, зокрема ”льмська школа, сконцентрували увагу на онауковленн≥ дизайну, на п≥дкреслено функц≥онал≥стичних п≥дходах до художнього проектуванн€ реч≥. ¬ цей час найважлив≥шою стаЇ теза про те, що машинне виготовленн€ речей даЇ змогу задовольн€ти найб≥льш загальн≥ потреби людей ≥ тому ≥стинно дизайнерськими Ї реч≥, зроблен≥ п≥д усередненого споживача, а форма реч≥ повинна вже сама по соб≥ бути ≥ њњ декором.

 риза такого п≥дходу наступила в останн≥й третин≥ стол≥тт€ ≥ озвучили њњ ≥тал≥йськ≥ дизайнери. ¬они п≥дкреслили артистичну чуттЇв≥сть твор≥в дизайну, т€ж≥нн€ до екокультурних пр≥оритет≥в.  ≥нець минулого стол≥тт€ ≥ наш≥ дн≥ розвивають цю тезу дизайну постмодерн≥зму.

ƒосить складним Ї питанн€ визначенн€ меж у сп≥в≥снуванн≥ дизайну з сум≥жними видами д≥€льност≥. ’удожн€ складова дизайну зближуЇ його з прикладним мистецтвом, арх≥тектурою, станковим образотворчим мистецтвом, к≥номистецтвом тощо. Ќайб≥льш спор≥дненими з дизайном Ї арх≥тектура та прикладн≥ мистецтва ≥ меж≥ тут досить розмит≥. Ѕ≥льше того, в публ≥кац≥€х останнього пер≥оду висловлюютьс€ ≥нод≥ думки, що по-сут≥ дизайн не перестав бути декоративним мистецтвом, точн≥ше Ц сучасною його фазою. –≥зниц€ м≥ж дизайном та ≥ншими видами мистецтва Ї очевидн≥шою ≥ суть њњ пол€гаЇ в тому, що в≥д сум≥жних вид≥в мистецтв дизайн в≥др≥зн€Ї на€вн≥сть утил≥тарно-техн≥чноњ складовоњ. ¬≥дм≥нн≥сть дизайну в≥д техн≥чних сфер д≥€льност≥ (наприклад, розрахунок несучоњ рами автомоб≥л€ на злам, стисканн€ тощо) визначаютьс€ в≥дсутн≥стю в них художньоњ складовоњ.

¬ останн≥й третин≥ стол≥тт€ зм≥нилась позиц≥€ щодо створенн€ дизайнерами речей дл€ задоволенн€ однотипних потреб середнього споживача. √либинн≥ зрушенн€ в дизайнерськ≥й культур≥, плюрал≥стичн≥сть погл€д≥в обумовили по€ву ур≥зноман≥тненого дизайнерського продукту, розрахованого на потреби ≥ смаки конкретного ≥ндив≥да. ѕо ≥ншому ставитьс€ сучасний дизайн ≥ до необх≥дност≥ Ђосвоњти художн≥й потенц≥ал машинї, €к твердили функц≥онал≥сти. Ќаприклад, виставковий арт-дизайн не потребуЇ машинного тиражуванн€: тв≥р виробл€Їтьс€ в одному прим≥рнику. “вори арт-дизайну п≥дштовхують до переосмисленн€ функц≥њ, форми, матер≥алу, пропонуючи нове ставленн€ людини до св≥ту. ÷е по€снюЇтьс€ зростанн€м критичного ставленн€ до виключно позитивноњ рол≥ техн≥ки, бажанн€м захистити планету ≥ людей в≥д негативних результат≥в ≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ, загрозливоњ ситуац≥њ в багатьох сферах бутт€. ќбТЇднуЇ вищеназван≥ позиц≥њ ≥нтегративний параметр, а саме Ц винах≥длив≥сть, ориг≥нальн≥сть художньо-техн≥чного р≥шенн€ дизайнерського твору.

4. ¬и€влена нами розмит≥сть сфери д≥€льност≥ дизайну позначилась на його ≥стор≥њ. ѕередус≥м сл≥д в≥дм≥тити, що €к ≥ сам дизайн, його ≥стор≥€ под≥л€Їтьс€ на види ≥ жанри. ≤снуЇ ≥стор≥€ од€гу, садово-паркового мистецтва, ≥нтерТЇру, граф≥чного дизайну тощо. ѕ≥д час навчанн€ студенти кожноњ спец≥ал≥зац≥њ вивчатимуть окремо ≥стор≥ю своЇњ дизайнерськоњ галуз≥ з њњ проблемами ≥ дос€гненн€ми. ќднак, у вс≥х дизайнерських галуз€х ≥снуЇ те, що њх обТЇднуЇ: проектна культура, в≥зуальна культура, функц≥ональн≥, техн≥чн≥ та художн≥ проблеми. ќтже, курс Ђ≤стор≥€ дизайнуї - це самост≥йна верс≥€ загальноњ ≥стор≥њ дизайну €к художньоњ еволюц≥њ його стил≥в.

≤стор≥€ дизайну €к складова фаховоњ п≥дготовки може розгл€датись з к≥лькох точок зору. ≈волюц≥€ стил≥в даЇ у€ву про зм≥ну форм в залежност≥ в≥д культурно-≥сторичних епох,  онструктивний анал≥з дозвол€Ї простежити повторенн€ прот€гом стол≥ть просторових, динам≥чних ≥ модульно-геометричних структур. —пособи виготовленн€ впливають на походженн€ тих чи ≥нших форм, а авторськ≥ начерки розкривають методи проектуванн€. ƒизайн €к галузь матер≥ально-художньоњ культури проходить т≥ ж стад≥њ розвитку, що ≥ ≥нш≥ види мистецтв. “аких стад≥й ≥сторико-культурного розвитку людства ми нараховуЇмо чотири: стародавн≥й св≥т (35 тис. р. до н.е. Ц 5 ст. н.е.), середн≥ в≥ки (5 ст. - 15 ст.), новий час (14-15 ст. Ц сер. 19 ст.) та нов≥тн≥й час (в≥д сер. 19 ст. до наших дн≥в). ¬ свою чергу стад≥њ под≥л€ютьс€ на ≥сторико-художн≥ стил≥. —тиль у широкому значенн≥ - це ≥сторично сформована та соц≥ально зумовлена Їдн≥сть ≥дейно-образного зм≥сту та формально-художн≥х засоб≥в його вт≥ленн€ у конкретну добу. —тиль характеризуЇтьс€ пор≥вн€но сталою системою художн≥х форм, ≥нод≥ детально регламентованих. ‘орма ≥ орнаментальн≥ мотиви у виробах дизайну дають можлив≥сть в≥др≥знити один стиль в≥д ≥ншого. ¬ ≥стор≥њ мистецтва вид≥л€ютьс€ так≥ основн≥ ≥сторичн≥ стил≥: давньоЇгипетський, античний (—тародавн≥й св≥т), романський, готика (—ередньов≥чч€), ренесанс, бароко, рококо, класицизм, ≥сторизм (Ќовий час) —тосовно дизайну сл≥д також зауважити, що у межах одного ≥сторико-художнього стилю може виокремлюватись вужче географ≥чно чи хронолог≥чно коло €вищ, €ке отримуЇ персон≥ф≥ковану назву: наприклад, стиль королеви јнни та стиль Ћюдовика ’≤V Ц р≥зновиди барокового стилю в јнгл≥њ та ‘ранц≥њ. ¬ середин≥ 19 стол≥тт€ спостер≥гаЇтьс€ зникненн€ стилю €к ≥сторично сформованого €вища. Ќов≥тн≥й час в ≥стор≥њ мистецтва характеризуЇтьс€ прагненн€м штучного, вольового створенн€ стилю €к €вища, що забезпечуЇ синтез мистецтв ≥ Їдн≥сть форм в художньому св≥т≥. “очкою в≥дл≥ку у цьому контекст≥ стаЇ стиль јр-нуво (модерн).

5. ѕитанн€ хронолог≥чних меж ≥стор≥њ дизайну з огл€ду на р≥зн≥ п≥дходи до визначенн€ його сутност≥ Ї досить складним.. ≤снують р≥зн≥ точки зору з цього приводу. „астина досл≥дник≥в трактуЇ ≥стор≥ю дизайну €к ≥стор≥ю сучасност≥, ≥стор≥ю предметного оточенн€ людини ≥ндустр≥ального сусп≥льства, коли з дизайном асоц≥юЇтьс€ ≥стор≥€ стил≥в, актуальних напр€мк≥в та ≥дей ’’ стол≥тт€: авангарду, модерн≥зму, постмодерн≥зму. ќднак, такий п≥дх≥д звужено трактуЇ дизайн лише €к профес≥йну д≥€льн≥сть. « ≥ншого боку, зустр≥чаютьс€ досл≥дженн€, де в ≥стор≥ю дизайну включаютьс€ памТ€тки матер≥альноњ культури ƒавнього ™гипту ≥ јнтичност≥. ƒ≥йсно, багато речей, €кими ми користуЇмось, ≥снують тис€ч≥ рок≥в Ц повс€кденн≥ реч≥, конструктивн≥ принципи та устроњ, де м≥н≥мальними засобами дос€гаЇтьс€ корисний ефект. ÷е Ц колесо ≥ ст≥лець, лопати ≥ сокири, гончарний посуд. од€г ≥ взутт€. Ѕ≥льш≥сть речей у стародавньому св≥т≥ створювалась передус≥м дл€ виконанн€ певних функц≥й, однак ще перв≥сн≥ знар€дд€ прац≥ несуть на соб≥ ≥ ознаки орнаменту ≥ це ЇднаЇ њх з дизайн-обТЇктами.

јнон≥мний протодизайн характеризуЇтьс€ природн≥стю матер≥ал≥в, структура ≥ ф≥зичн≥ €кост≥ €ких диктують особливост≥ обробки. ¬ протодизайн≥ технолог≥€ виготовленн€ визначаЇ конструкц≥ю ≥ вигл€д реч≥. ƒоц≥льн≥сть та ефективн≥сть технолог≥й протодизайну, наприклад, зТЇднанн€ плоских деталей чи деревТ€них брус≥в або техн≥ка плет≥нки у виробах з лози привертала увагу дизайнер≥в ≥ художник≥в-авангардист≥в ≥ в ’’ стол≥тт≥. ќднак, було б великим переб≥льшенн€м розгл€дати предмети ≥ артефакти стародавнього св≥ту €к дизайнерськ≥ у сучасному розум≥нн≥. “е ж стосуЇтьс€ ≥ рем≥сничого дизайну, €кий входить €к складова в ≥стор≥ю дизайну в певних досл≥дженн€х. ƒос€гненн€ середньов≥чних ковал≥в, гончар≥в ≥ ткач≥в, форми ≥ технолог≥њ виготовленн€ тих час≥в також ц≥кавл€ть сучасних дизайнер≥в: так, до досв≥ду виготовленн€ середньов≥чноњ зброњ ≥ обладунку звертаютьс€ проектувальники сучасного спортивного ≥ в≥йськового од€гу та спор€дженн€. ¬ основ≥ рем≥сничого дизайну лежить канон.  анон Ц це система правил, принцип≥в ≥ норм роботи, символ≥чних ≥ соц≥окультурних ц≥нностей сусп≥льства, уречевлених у предметн≥й форм≥ рем≥сничого продукту.  анон Ц це проект, заф≥ксований в культур≥. Ќавички ≥ профес≥йн≥ секрети рем≥сники ≥з покол≥нн€ в покол≥нн€ передавали в процес≥ роботи.” майстр≥в були перед очима зразки-еталони, €к≥ необх≥дно насл≥дувати, отже не було потреби у особливому етап≥ Ц проектуванн≥, оск≥льки вс€ р≥ч виготовл€лась одним майстром.

«≥ сказаного випливаЇ, що певним ор≥Їнтиром у визначенн≥ початку ≥сторичного розвитку дизайну може вважатись в≥дТЇднанн€ задуму реч≥, винаходу в≥д процесу њњ виготовленн€.

Ќайб≥льш обТЇктивним Ї, на нашу думку, тлумаченн€ дизайну €к конструктивно-творчоњ д≥€льност≥, повТ€заноњ з по€вою художник≥в-винах≥дник≥в ≥ створенн€м граф≥чних проект≥в тих чи ≥нших вироб≥в, тобто Ц з час≥в –енесансу, з д≥€льност≥ Ћеонардо да ¬≥нч≥ та ≥нших ун≥версал≥ст≥в ¬≥дродженн€. «а 500 рок≥в еволюц≥њ дизайн Ќового та Ќов≥тнього час≥в, опираючись на дос€гненн€ попередн≥х епох, проходить етапи становленн€ ≥ розвитку €к самост≥йна галузь. ¬ивчаючи ранн≥й ≥ п≥зн≥й пер≥оди ≥стор≥њ дизайну, ми спостер≥гаЇмо, €к минуле суттЇво впливаЇ на дизайн ≥ ви€вл€Їтьс€ в нових роботах Ќав≥ть у найориг≥нальн≥ших творах в≥домих дизайнер≥в, €кщо пригл€д≥тись до них уважн≥ше, спостер≥гаютьс€ впливи того чи ≥ншого ≥сторичного пер≥оду мистецькоњ Їволюц≥њ. ѕошуки нового дизайну завжди повТ€зан≥ з вивченн€м ≥стор≥њ. ƒостатньо згадати слова вс≥м в≥домих дизайнер≥в Ц паризького ювел≥ра Ћоренцо Ѕауера чи  арла Ћагерфельда, €к≥ визнають, що суть њх д≥€льност≥ Ц уважно проанал≥зувати ≥сторичн≥ дос€гненн€ ≥ ориг≥нально певн≥ елементи стил≥зувати ≥ перекомпонувати. ¬ивченн€ дизайну в його ≥сторичних пер≥одах Ї корисним дл€ практикуючих дизайнер≥в ≥ необх≥дним дл€ студент≥в.

ѕитанн€ ≥ завданн€

1. „им по€снюЇтьс€ ун≥версал≥зм дизайну?

2. €кими Ї хронолог≥чн≥ меж≥ розвитку дизайнерськоњ д≥€льност≥?

3. як≥ напр€мки та спец≥ал≥зац≥њ мають м≥сце в сучасному дизайн≥?

4. ¬ чому пол€гаЇ сутн≥сть дизайнерськоњ та декоративно-прикладноњ творчост≥?





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2366 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

688 - | 611 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.