Кельтський героїчний епос. Тематика й поетика

Ранньосередньовічний героїчний епос. Його особливості.

РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (ІІІ—X СТ.) Літературний процес на Заході в період Раннього Середньовіччя пов'язаний із розкладом елліністично-римської культурно-історичної зони. Формування нової літератури відбувається в умовах величезних демографічних змін (зокрема, епохи великого переселення народів) та кровопролитного становлення феодального ладу. Надбання античного світу значною мірою знищені. Особливо потерпіли міста — центри стародавньої цивілізації. Дальший розвиток культури гальмується розрухою, слабкістю економічних і культурних зв'язків. Література Середньовіччя розвивалася під впливом релігії. Крах рабовласницької Римської імперії і виникнення нових, багато в чому феодальних держав супроводжувався кардинальними змінами у сфері світосприйняття, відбувалася «революція умів», пов'язана з утвердженням нових релігій, по-своєму революційних і необхідних для тієї епохи та нового ладу. Середньовіччя відкинуло античний гармонійний ідеал людини. Література цього періоду створювалася в основному молодими народами кельтського, германського, романського і слов'янського походження. Література цього періоду досить однорідна за своїм складом і складає єдине ціле. За жанром це архаїчний (міфологічний) та героїчний епос, що представлені поетичними пам'ятками кельтів (давньоірландські сказання), скандинавів («Старша Едда», саги, поезія скальдів), а також англосаксів («Беовульф»). Хоча хронологічно ці пам'ятки у деяких випадках належать до значно пізнішого часу, за своїм характером вони відносяться ще до першого періоду. Архаїчний епос позначає добу переходу від міфологічного до історичного світосприйняття, від міфу до епосу. Проте йому ще притаманні численні казково-міфічні риси. Герой архаїчних епічних творів поєднує в собі риси богатиря та чаклуна, які споріднюють його з першопредком. Класичний героїчний епос («Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда», «Слово о полку Ігоревім») відбиває народну точку зору на важливі для національної історії події, що відбуваються в «епічну» добу. У порівнянні з архаїчним епосом вони більш наближені до історичної достовірності, вага казково-міфологічних елементів у них знижується, на перший план виходить розробка суспільно-значущих тем (патріотизм, вірність королю, засудження феодального розбрату), а героями стають ідеальні воїни.

Кельтський героїчний епос. Тематика й поетика.

Риси епосу народів Західної Європи:

· міфологізація минулого;

· основна тема - боротьба людини з силами природи, що втілені в образах фантастичних істот;

· головний герой - казково-міфологічний персонаж, з гіперболізованими рисами та ознаками.

В V—III ст. до н. е. кельти займали значну частину Європи. Основним центром кельтської цивілізації в середні віки була Ірландія. Проте в її культурі, у тому вигляді, в якому вона відбилася в епосі, не все було одвічно кельтським. У ній закріпилися певні риси культури тих племен, що населяли Британські острови й Ірландію перед кельтами і перебували на більш архаїчному ступені розвитку.В Ірландії довго зберігався родовий лад і його духовна атмосфера: общинна власність на землю, влада старійшин роду, міфологічні уявлення про богів, віра в духів, які нібито жили в камінні, рослинах, у воді.Природа сприймалася кельтами одухотвореною, сповненою таємниць і загадок.Звичаї були грубими і жорстокими. Кельтські вожді постійно воювали поміж собою, займались грабіжництвом, викраданням худоби, яка дуже високо цінувалась і була мірилом вартості. Ірландський епос створювався в перші століття н. е. і довго існував в усній традиції. Перші записи, зроблені у VIII—IX ст., не збереглися. В основі епосу лежали родові місцеві перекази. Епічні сказання ірландців — скели — деякими рисами подібні до ісландських саг, тому їх також почали називати сагами. Відомо близько 280 ірландських саг, рукописи, І до тепер збереглися, повстали не раніше XII ст. У сагах відбилися особливості як доби їх виникнення, так і тієї епохи, коли вони були записані. Але архаїчна основа переважає: саги відтворюють побут, вірування та уявлення язичницької Ірландії. Якщо героїчний епос багатьох народів був переважно віршованим, то ірландські саги з самого початку складалися прозою. Саги дуже різноманітні за змістом. В героїчних сагах основна увага зосереджена на зображенні військової доблесті героя, в ній розповідається про битви, походи, змагання. Досить багато місця в них займає фантастика.Не позбавлені героїки й фантастичні (або романтичні) саги, але в них переважає вимисел. Герої цих саг частіше спілкуються з фантастичними істотами.Прийняття християнства не викорінило міфологічних уявлень. У сагах знаходимо образи старих богів (світла, ремесла, мудрості тощо), але частіше — напівбогів.