· Проблема Едіпа: він не знає, хто він такий, не знає свого роду. Колізія: пошук власної ідентичності.
Конфлікт полягає не у зіткненні неправдивого з неправдивим, а сліпого зі зрячим, ймовірного з дійсним, незнаючого з мудрим. Це швидше колізія помилки й істини, в основі якої лежить сліпота і зрячість. Звичайно, ці поняття не зорового, а етичного характеру. Трагедія виводить з цього конфлікту ідею релігійно-етичного "прозріння": прозріває не тільки герой, який відтворює страждання "сліпого", а й сам "глядач".
На думку Арістотеля, висхідним положенням трагедії «Едіп» Софокла є те, що вона через співчуття і страх веде до очищення почуттів, тобто до катарсису. Осмислення сутності того, що відбувається з Едіпом, очищає почуття від первісної неусвідомленої патологічної форми і розкриває людині глибоке коріння явищ дійсності, змушує її серйозно замислитися над законами суспільного життя. За допомогою стихоміфій починається поступове проникнення у таємничий зміст подій, які рухають вчинками людей. Виникає боротьба двох сил: суб'єктивної (обурення Едіпа, який вважає себе невинним, і підтримка Іокасти) та об'єктивної (мудрість Тіресія, який сповіщає волю божу, покірність Креонта). Тобто в основі трагедії - агон суб'єктивного з об'єктивним, на ньому побудована композиція твору Софокла.
· Образи:
У першій частині трагедії Софокла Едіп - зрячиий, він осліплює себе тоді, коли усвідомив згубність своєї самовпевненості як смертної людини. На його рахунку два злочини - вбивство батька та інцест, скоєні через «сліпоту» свою. Він – несвідомий злочинець, який майже все життя не знав, хто він такий і з якого роду.
Антиподом Едіпа у трагедії виступає Тіресій: образ провидця, сліпого Тіресія, який знає те, чого не знає зрячий Едіп, що він вбивця батька і чоловік своєї матері. Але Тіресій не є сліпим від народження. Одного разу, вже юнаком, він мимохідь побачив голу богиню Палладу під час купання. Богиня, вистрибнувши з води, виколола йому очі. Тіресій такий же злочинець мимоволі, як Едіп, має дар віщування, дар розуміння мови птахів і волі богів. Різниця між ними полягає в тому, що Тіресій отримав внутрішнє бачення від богів як компенсацію за втрачений зір, Едіп же прозріває сам, пройшовши багатостраждальний шлях, його духовне прозріння - це нагорода за спокуту гріхів.
Іокаста – матір і дружина Едіпа – парний образ до Свінги.
Свінга – загадкова істота для Едіпа, як і Іокаста. Свінга добровільно йде з життя. Зустріч зі Свінгою необхідна для зустрічі з Іокастою.
• Вузлову роль у дії грають у нього перипетії, зв'язані зі сценами пізнавання. Перипетія – несподіваний поворот дії на свою протилежність. Так, в мить, коли вперше з'являються у Едіпа страшні підозріння, несподівано неначе настає прояснення: прибуває з Корінфа вісник, що повідомляє про смерть батька і запрошує його зайняти престол. У смерті батька у Едіпа є одна утішаюча обставина: батько помер своєю смертю. Проте боячись другої частини зробленого його колись передбачення (браку з власною матір'ю), Едіп відмовляється від престолу. Бажаючи заспокоїти Едіпа, вісник повідомляє його, що Поліб і Меропа – його приймальні батьки. І таким чином за коротким моментом пониження тривоги слідує етап зростаючого страху.
Але таким чином Едіп сам наближується до свого страшного пророцтва. В дорозі він вбив свого справжнього батька, не знаючи, що то був його батько. Потім він одружується з царицею, яка була дружиною його батька, а отже, - зі своєю матір’ю. Едіп засліплений своєю мудрістю (розгадав загадку Свінги), потім владою, успіхом. Це все дає йому ілюзію того, що він може здолати все на своєму шляху, розгадати будь-яку загадку. Але правда така, що потім йому допомагають зрозуміти, що він вбив рідного батька 10 років тому і одружився з рідною матір’ю. Його розправа над собою – виколов собі очі – його суд над своїм знанням, яке не розкривало необхідне. Тепер йому відкрився внутрішній світ: смисл образу "бачення" переходить із зовнішнього до внутрішнього бачення. "Сліпота зрячості" перетворюється на "зрячість сліпоти".
