Державний нагляд за додержанням стандартів

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, за станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, здійснює Держспоживстандарт України, його територіальні органи - центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до чинного законодавства в усіх галузях народного господарства на всій території України.

 

Основним завданням державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил є захист прав споживачів, інтересів держави та підприємств, сприяння запобіганню порушень законів України та положень нормативних документів, які містять обов'язкові умови до об'єктів стандартизації, передусім до безпеки, якості продукції, охорони праці та навколишнього природного середовища. Відповідно до цього завдання державний нагляд здійснюється шляхом контролю за додержанням підприємствами і організаціями незалежно від форм власності стандартів, вимог і правил нормативних документів під час розроблення та виробництва продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів.

 

Крім державного нагляду, існує відомчий контроль за впровадженням та додержанням стандартів, норм і правил на підприємствах певного міністерства (відомства). Діяльність відомчого контролю обмежується рамками закріпленої галузі народного господарства. Завдання відомчого контролю аналогічні завданням державного нагляду.

Об 'єктами нагляду є:

1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукти харчування тощо;

2) імпортована продукція - на відповідність чинним в Україні стандартам, нормам безпеки для життя, здоров'я та майна людей і навколишнього середовища;

3) експортована продукція - на відповідність стандартам, нормам і окремим вимогам, які обумовлені договором і контрактом;

4) атестовані виробництва - на відповідність установленим вимогам з сертифікації продукції;

5) проектна, конструкторська, технологічна та інша документація.

Державний нагляд і відомчий контроль за додержанням стандартів здійснюється з метою припинення та попередження порушень стандартів, технічних вимог, іншої нормативної документації, випуску продукції з порушенням вимог стандартів, підвищення державної дисципліни і законності в галузі стандартизації. Суб'єкти підприємницької діяльності за порушення обов'язкових вимог стандартів, норм і правил несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Основною формою державного нагляду та відомчого контролю є вибіркова або суцільна перевірка (рис. 1.8.4). Продукція для перевірки може бути відібрана у сфері виробництва чи у сфері обігу, тобто на різних стадіях життєвого циклу. В основу перевірок покладено контроль відповідності продукції, що перевіряється, усім параметрам, нормам, характеристикам, вимогам, які встановлені у нормативній документації. Для оцінки якості об'єкта використовують види та методи контролю, передбачені стандартами, технічними умовами, іншими нормативними документами.

Державний нагляд здійснюється шляхом проведення періодичних чи постійних перевірок.Періодичні перевірки мають форму інспекційного контролю за планами державного нагляду територіальних органів Держспоживстандарту України або за зверненням громадян. Постійний нагляд впроваджується в разі систематичних претензій щодо якості готової продукції, що випускається, та за відсутністю умов для її стабільного випуску згідно з нормативними документами. Постійний державний нагляд здійснюється у формі особливого режиму чи інтенсивного нагляду.

 

При усіх видах перевірок особливу увагу приділяють метрологічному забезпеченню. Якщо під час перевірки виявлено, що випуск продукції відповідає усім вимогам стандарту і технологія виробництва, що використовується, забезпечує її стабільну якість, то вважається, що стандарту додержуються.

Перевірки здійснюють головні державні інспектори з нагляду за стандартами і засобами вимірювань, їх заступники, державні інспектори. За потребою до перевірок можуть залучатися спеціалісти сторонніх організацій.

За результатами перевірки складається акт, який є юридичним документом. Основні вимоги до акту - достовірність, обґрунтованість встановлених фактів порушень стандартів і причин їх виникнення, стислість викладання. Відповідальність за повноту, достовірність і об'єктивність викладених у акті результатів перевірки несе керівник з перевірки. Акт перевірки може бути підставою для прийняття правових санкцій.

На основі акта перевірки головний державний інспектор (його заступник) й державні інспектори приймають заходи і видають розпорядження (приписи) щодо:

o припинення виробництва продукції;

o заборони випуску і реалізації продукції чи надання послуг;

o заборони використання продукції (послуг);

o ліквідування порушення стандартів, метрологічних правил і причин їх виникнення;

o введення на підприємстві особливого режиму приймання готової продукції за умов систематичного порушення стандартів під час її випуску;

o вилучення з використання засобів вимірювання, які не пройшли державних випробувань, метрологічну атестацію, неповірені чи несправні;

o застосування економічних санкцій згідно з чинним законодавством. Використовуються й інші правові санкції відповідно до існуючого порядку.

За результатами перевірки керівництво підприємства забезпечує розробку плану організаційно-технічних заходів щодо усунення порушень стандартів та причин, які їх викликали. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень стандартів, норм і правил та виданих приписів здійснюється під час повторної перевірки.

На сучасному етапі нагальною стає проблема підвищення якості планування робіт із стандартизації. Адже ефективність та якість планування, пов'язані з низкою невирішених питань, серед яких слід виділити такі, як:

o низька динамічність стандартизації, що пов'язана, передусім, з процесом швидкого старіння Національного фонду стандартів внаслідок як недостатніх темпів освоєння міжнародних, регіональних (у першу чергу, європейських) і національних стандартів інших країн, так і практично через відсутність своєчасного перегляду чинних національних стандартів;

o недостатня ефективність планів національної стандартизації. Плани розроблюють на один рік, тоді як потрібна ще й система трьох- та п'ятирічного програмного планування. Під час планування робіт із стандартизації не в повній мірі використовуються прогнози розвитку науки і техніки, недостатньо враховуються потреби у стандартах як на внутрішньому ринку, так і на експортну продукцію. Довгострокове програмно-цільове планування робіт із стандартизації є ускладненим не в останню чергу внаслідок непрогнозованого та неритмічного фінансування робіт із стандартизації;

o досить низька продуктивність та якість роботи ТК. На жаль, лише третина ТК працює з більшою чи меншою ефективністю, а інші (і то не всі) виконують роботи лише за наявності бюджетного фінансування. Структура ТК та методи їхньої діяльності потребують удосконалення;

o недостатній рівень взаєморозуміння та взаємодії між різними центральними органами влади, що призводить до паралелізму, суперечливості у діях, акцентуванні на галузевих пріоритетах;

o слабкий потенціал служб стандартизації на підприємствах;

o обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення суб'єктів господарювання, в першу чергу малого та середнього бізнесу, до фінансування розробляння національних стандартів та участі у створенні стандартів.

Головна ж проблема всієї національної стандартизації та планування, як одного з основних її складників, - відсутність розвиненого технічного законодавства у сфері стандартизації. Законодавчі акти, які стосуються стандартизації, характеризує, зазвичай, суперечливість їхніх вимог. Це не тільки ускладнює роботу, а призводить до її дублювання і розпорошення ресурсів.

Розв'язання цих нагальних проблем та реалізація пріоритетів потребує покращання координації роботи суб'єктів стандартизації задля узгодженості політики у сфері стандартизації та ефективності використання бюджетних коштів, зокрема, через розроблення адекватних сучасним потребам економіки планів стандартизації.

Отже, планування діяльності в галузі стандартизації потребує, передусім, реалізації заходів щодо завершення вступу України до СОТ та реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС. З метою дотримання цих принципів в Україні складено план, що передбачає першочергове впровадження директив ЄС, зокрема директив "нового підходу", та розроблення технічних регламентів. Показовим в цьому плані є започаткування здійснення перспективних планів - цільових державних програм: "Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки" та "Державної програми розвитку еталонної бази на 2006-2010роки". Це дає нашій країні шанс на входження до Європейського Співтовариства саме на рівні стандартизації та технічного регулювання.