Флотаціє ю називають процес збагачення дрібних класів вугілля, заснований на різноманітній змочуваності водою поверхні вугілля і відходів.
Флотацію здійснюють у флотаційних машинах, що подають собою ванна або ряд послідовно сполучених камер, безупинно що заповнюються пульпою, у котрі також безупинно подають повітря і реагенти для посилення незмочуваності вугільних часток водою.
Розрізняють пінну, масляну і плівкову флотацію. Масляна і плівкова флотація через низкою продуктивності апаратів і нестійкості процесу має обмежене застосування. Найбільше поширення одержала пінна флотація.
Пінна флотація полягає в тому, що у флотаційній машині частки вугілля, погано що змочуються водою, при зустрічі з бульками повітря прилипають до них і спливають на поверхню пульпи. Бульки повітря, що спливли, із частками вугілля утворять піну (пінний концентрат), що віддаляється з машини. Частки породи, які добре змочуються водою, до бульок повітря не прилипають і залишаються в пульпі.
У результаті флотації одержують флотаційний концентрат із найбільшим утриманням горючої маси й відходи з найбільшим утриманням мінеральних домішок.
Пінна флотація - найбільше ефективний процес збагачення тонких класів вугілля. Недоліки процесу флотації - велика питома витрата електроенергії і високої вартості.
Флотацію застосовують для збагачення шламів крупністю 0-0,5 мм коксівного і енергетичного вугілля і регенерації оборотної води. У сполученні з іншими операціями флотацію можна застосовувати для одержання надчистих концентратів (
) для спеціальних цілей.
