Промислове лісокористування

Термін "лісове користування", позначає використання всіх ресурсів лісу, всіх видів лісових багатств.

 

Головне лісокористування займається заготівлею й використанням деревної продукції: основної - деревини, другорядної - живиці, кори, тріски, пнів, лубу. Промисловим головне лісокористування називають завдяки більшим масштабам робіт й їхньої постановки на індустріальну основу.

Побічне лісокористування використовує не деревну продукцію, і за ознаками воно близьке до промисловоголісокористування. Відмінною рисою двох типів природокористування є те, що для промислового лісокористування характерне широке коло екологічних проблем, а для побічного особливо значимі проблеми, пов'язані із надлишком відвідувань лісових масивів й непомірним вилученням біологічних ресурсів лісу.

Екологічний вплив способів вирубування лісу
Негативні екологічні наслідки.	Позитивні екологічні наслідки.
Суцільні вирубування
Оголюються значні території, порушується природна рівновага, збільшують швидкість процеси. Повністю руйнуються біоценози, деградує тваринний і рослинний світ. Знищується приріст, погіршуються умови самовідновлення лісів.	Повне звільнення лісосіки полегшує посадку лісових культур і догляд за ними.
Вибіркові вирубування
Утруднюють роботу з цілеспрямованого лісовідновлення. При поваленні і транспортуванні пошкоджується лісова підстилка й інші дерева, порушується гідрорежим території й середовище життя рослин і тварин.	Вибираються спілі, малоцінні, хворі рослини, відбувається оздоровлення, покращення складу лісу В основному зберігаються ландшафти, біоценози, типова флора та фауна.

Головним напрямком промислового лісокористування є заготівля деревини. Із цим пов'язано виникнення екологічних проблем у зонах масових заготівель лісу. Одним із основних наслідків заготівлі деревини є заміна корінних лісів вторинними, як правило, менш коштовними й нерідко менш продуктивними. Але це тільки перший крок. Рубання запускає механізми глибоких економічних змін у регіоні зникнення лісу. Ці зміни зачіпають всі сфери. Інтенсивність змін залежить від інтенсивності вирубувань, а вони, у свою чергу, залежать від ряду факторів: потреба в деревині, транспортна доступність району заготівель, оснащеність робіт на лісосіці. Також на інтенсивність вирубування впливають склад порід і вік лісів. Несприятливі наслідки особливо проявляються в тих випадках, коли спостерігається переруб деревини (вирубується більше, ніж виростає за рік). Використання деревини в лісохімічній промисловості.

При рубаннях, що відстають по темпах приросту деревини, спостерігається недоруб, який приводить до старіння лісу, зниженню його продуктивності, захворювання старих дерев. Отже, переруб приводить до виснаження лісових ресурсів в одних районах, а недоруб - до недовикористання їх в інших. І в тому, і в іншому випадку ми маємо справу з нераціональним природокористуванням. Тому лісівники відстоюють концепцію безперервного лісокористування, заснованого на збалансованості вирубки й поновлення лісів і запасів деревини. Однак поки що на планеті переважає переруб лісів.

Виникнення екологічних проблем пов'язано не тільки з масштабами вирубування лісів, але й зі способами вирубування. Зіставлення позитивних і негативних наслідків свідчить про те, що вибіркове вирубування є більш витратною формою, відрізняється меншим екологічним збитком.

Лісові ресурси – ресурси відновні, але цей процес займає 80-100 років. Цей період подовжується в тих випадках, коли землі сильно деградують після вирубки лісів. Тому поряд із проблемами лісовідновлення, яке може здійснюватися шляхом самовідновлення лісопосадок і для прискорення – шляхом створення лісових плантацій, постає проблема дбайливого використання заготовленої деревини. Але зведенню лісів - деструктивному антропогенному процесу протистоїть стабілізуюча антропогенна діяльність - прагнення до повного використанню деревини, до застосування методів, що щадять вирубування лісу, а також конструктивна діяльність - лісовідновлення.

Деякі території регулярно чи періодично піддаються пожежам. У хвойних лісах, зростаючих на південному сході США, і безлісих саванах, а також у степовій зоні пожежі - досить розповсюджене явище. У лісах, де пожежі трапляються регулярно, дерева звичайно мають товсту кору, що робить їх більш стійкими до вогню. Шишки деяких сосен, наприклад сосни Банкса найкраще вивільняють насіння, коли нагріваються до певної температури.

Таким чином, насіння висіваються в той час, коли інші рослини конкуруючі з ними за життєвий простір, гинуть у пожежах. У деяких випадках ґрунт після пожеж збагачується біогенними елементами, такими, як фосфор, калій, кальцій, магній. У результаті тварини, які пасуться на ділянках, що періодично піддаються пожежам, одержують більш повноцінне харчування. Людина, запобігаючи природним пожежам, тим самим викликає зміни в экосистемах, для підтримки яких потрібні періодичні вигоряння рослинності.

У теперішній час пожежі стали досить розповсюдженим засобом контролю за розвитком лісових масивів, хоча суспільна свідомість важко звикається з цією думкою.

Ліси Землі страждають від пожеж. Лісові пожежі знищують щорічно 2 млн. тонн органічної речовини. Вони завдають великої шкоди лісовому господарству: зменшується приріст дерев, погіршується склад лісів, підсилюються буреломи, погіршуються ґрунтові умови. Лісові пожежі сприяють поширенню шкідливих комах й руйнуючих дерево грибів.

Світова статистика стверджує, що 97% лісових пожеж відбувається з вини людини й лише 3% - за рахунок блискавок, головним чином кульових. Полум'я лісових пожеж знищує на своєму шляху й флору, і фауну. Пожежі виникають через необережного поводження з вогнем, через глибоке порушення правил пожежної безпеки при проведенні сільськогосподарських робіт. Підвищену небезпеку пожеж створює захламленность лісових територій.

У теперішній час значно розширені права лісової державної охорони по боротьбі з порушниками протипожежного режиму в лісах, залученню до відповідальності посадових осіб і громадян, що порушує вимоги пожежної безпеки.

Для підвищення пожароустійкості лісів у великих масштабах проводять роботи з протипожежного пристрою лісового фонду, створюють системи протипожежних розривів і бар'єрів, мережа доріг і водойм, ліси очищають від захламленності.

Виникаючі в лісі загоряння виявляють в основному за допомогою пожежно-спостережних стаціонарних пунктів, а також працівників лісової охорони при наземному патрулюванні.

На озброєнні лісопожежних підрозділів - автоцистерни, всюдиходи, грунтоміри й піногенератори. Широко використаються шнурові заряди вибухових речовин, а також штучно викликані опади. Впроваджується телевізійна апаратура, що полегшує працю спостерігачів. Передбачається використання інфрачервоних авіадетекторів для виявлення з повітря вогнищ горіння вумовах сильної задимленості. Використовується інформація, одержана з штучних супутників Землі. Підвищенню оперативності у виявленні й гасінні лісових пожеж буде сприяти впровадження розрахунків із допомогою комп'ютерів оптимальних режимів роботи підрозділів авіалісоохорони.

Бар'єром на шляху лісової пожежі може бути розчин, вчасно внесений в ґрунт на границі палаючої ділянки. Наприклад, розчин бішофіта, дешевого й нешкідливого.

Важливим розділом протипожежної профілактики є добре організована протипожежна пропаганда за допомогою радіо, друку, телебачення й інших засобів масової інформації.

Працівники лісового господарства знайомлять населення, робітників лісових промислів й експедицій туристів, що відпочивають з основними вимогами правил пожежної безпеки в лісі, а також із заходами, які повинні застосовуватися в відповідності із чинним законодавством до осіб, що порушують ці правила.

Для захисту лісових насаджень від ушкоджень застосовуються профілактичні заходи, спрямовані на попередження появи й масового розмноження лісових шкідників і виявлення хвороб. Для знищення шкідників і хвороб використовуються винищувальні заходи боротьби. Профілактика й винищувальна боротьба забезпечують ефективний захист насаджень за умови своєчасного й правильного їхнього застосування.

Захисним заходам передує лісоентомологічне обстеження, установлення місць поширення шкідливих комах і хвороб. На основі отриманих даних вирішується питання про доцільність застосування тих або інших захисних заходів.

Заходи щодо боротьби зі шкідниками й хворобами лісу ділять за принципом їх дії й технічного застосування на групи: лісогосподарські, біологічні, хімічні, фізико-механічні й карантинні. У практиці ці способи лісозахисту використовуються комплексно, у вигляді системи заходів. Раціональне сполучення способів боротьби забезпечує найбільш ефективне придушення життєдіяльності шкідливих організмів у лісі.

Лісогосподарські заходи мають переважно профілактичне призначення: вони попереджають поширення шкідливих комах і хвороб, підвищують біологічну стійкість рослин. У період закладки розплідників і створення лісокультур сортується й відбирається високоякісний посівний і посадковий матеріал для запобіганні занесення шкідників і збудників хвороб. Приділяється увага агротехнічним прийомам посіву й посадки, тому що при порушенні агротехніки погіршується приживлюваність рослин і створюються умови для їхнього захворювання й ушкодження комахами.

В основі біологічних методів захисту лісу від шкідників лежить використання хижаків і паразитичних комах (ентомофагов), комахоїдних птахів і звірів, а також патогенних бактерій і вірусів.

Великого значення набуває мікробіометод, заснований на використанні патогенних мікроорганізмів. Запропоновано ряд бактеріальних препаратів: дендробацилин, інсектин, таксобактерин, екзотоксин, гомелин і ін.

Захист лісу від шкідників і хвороб повинен здійснюватися способами та методами, що не наносять шкоди людині й навколишньому середовищу.

Хімічний метод боротьби зі шкідливими комахами й хворобами заснований назастосуванні отруйних речовин проти комах - інсектицидів, проти грибних захворювань - фунгецидів. Дія інсектицидів і фунгецидів заснована на хімічних реакціях їх з речовинами, що входять до складу клітин організму. Характер реакції й сила впливу отруйних речовин проявляється по-різному в залежності від їхньої хімічної структури й фізико-хімічних властивостей, а також від особливостей організму. Хімічні методи боротьби здійснюються за допомогою наземних машин, літаків і вертольотів.

Поряд з хімічними й біологічними способами використовуються й фізико-механічні: збирання кладок яєць непарного шовкопряда, зрізання павутинних гнізд златогузки й побігів сосни, уражених вертуном й пеговьюнами, збір личинок пильщика й жуків травневого, хруща й ін. Ці прийоми трудомісткі, тому застосовуються рідко й тільки на невеликих ділянках.

Основними завданнями охорони лісу є його раціональне використання й відновлення. Все більшого значення набувають заходу щодо охорони лісу малолісистих районів у зв'язку з їх водоохоронною, грунтозахисною, санітарно-оздоровчою роллю. Особлива увага повинна приділятися охороні гірських лісів, тому що вони виконують важливі водорегулювальні, грунтозахисні функції. При правильному веденні лісового господарства повторні вирубування на тій або іншій ділянці повинні проводитися не раніше чим через 80 - 100 років, при досягненні повної спілості. В 60 - 80-х роках ХХ сторіччя в ряді областей європейської частини Росії до повторних вирубувань поверталися значно раніше. Це призвело до втрати їх кліматоутворюючого й водорегулюючогоого значення, зросла кількість дрібнолистих лісів. Важливий захід для раціонального використання лісів - це боротьба із втратами деревини. Нерідко при заготівлі деревини відбуваються значні втрати. У місцях вирубування залишаються гілки, хвоя, які є коштовним матеріалом для готування хвойного борошна - вітамінного корму для худоби. Відходи від рубання лісу перспективні для одержання ефірних масел.

Ліс дуже важко піддається відновленню. Але все-таки ліс відновлюють на вирубаних територіях, сіють на непокритих лісом площах, реконструюють малоцінні насадження. Обсяги лісовідновних робіт постійно збільшуються.

Ліс - один з основних типів рослинного покриву Землі, джерело найдавнішого на землі матеріалу - деревини, джерело одержання корисних рослинних продуктів, середовище перебування тварин. Ми повинні його берегти, тому що без лісу й рослин на Землі не буде життя, бо ліс джерело необхідного нам кисню. Але чомусь, про це мало хто згадує, рубаючи ліс на продаж і намагаючись нажитися на цьому. Усе, що було викладено вище, це просто високі слова про те, що ми піклуємося про ліс, бережемо його й так далі. Будь-яка людина, що хоча б кілька разів виїжджала за місто, просто посміється над цими словами, тому що ми бачимо як вирубуються наші ліси.

За останні 200 років площа лісів Землі скоротилася приблизно в 2 рази. Щорічно у світі знищуються ліси на площі 125 тис. кв. км, що дорівнює території Австрії і Швейцарії разом узятих (в основному в країнах, що розвиваються). У високорозвинених державах лісові масиви скорочуються і деградують у зв'язку з забрудненням повітряного середовища і ґрунтів, обезлісненням територій через надмірну вирубку, у результаті чого верхній шар ґрунту, нескріплений коренями, чи вимивається, чи зноситься вітром; земля деградує; трав'яний покрив пасовищ бідніє.

Шляхи вирішення проблеми:

1) комплексна переробка лісової сировини;

2) не вирубувати ліси в обсязі, що перевищує їхній приріст;

3) лесовідновлювальні роботи;

4) контроль за якістю вод, повітря;

5) заміна деревини іншими конструкційними матеріалами і джерелами палива.

Я вважаю, що у нашій країні багато говорять про цю проблему, але реально нічого не робиться, тому що уряд зайнятий "більш важливими" питаннями, а ліс може й почекати. А поки інші країни, які більш уважно ставляться до своїх лісових ресурсів, скуповують наш ліс за неприйнятними цінами. Коли у нашого уряду з'явиться час на рішення цього питання, буде вже пізно.

Список використаної літератури

1. Бобко А. За деревиною лісу не бачать. // Віче 1999. - № 2

2. Винокурів Н. Ф., Камерилова Г. С., Методична допомога з курсу природокористування, Москва: "Просвещение", - 1996, - с. 205.

3. Голуб А., Струкова Е.. Природоохоронна діяльність у перехідний економіці/Питання економіки,1995.№1

4. Данилов-Данильян В. И. (під ред.) Екологія, охорона природи й екологічна безпека./МНЭПУ, 1997

5. Державна доповідь "Про стан навколишнього природного середовища Російської Федерації в 1995 році"/Зелений мир,1996.№24

6. Екологія:Пізнавальна енциклопедія / Пер.с англ. Л.Яхнина. М.:TIME-LIFE,1994.

7. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу: приорітети, структура, ефективність. //Економіка України 1999. №1

8. Новиков Ю. В., Природа й людина, Москва: "Просвещение", - 1988, - с.223.

9. Новиков Ю. В., Нікітін Д. П., Навколишнє середовище й людина, Москва:"Вища школа", - 1986, - с. 415.

10. Ревель П., Ревель Ч., Середовище нашого перебування, Москва: "Мир".-1994, -с.340.

11. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу // Кіїв. Знання. 1992.

12. Степановских А. С., Охорона навколишнього середовища, Москва: "Юнити", - 2000,- с.560.

13. Рогожина Н. У пошуках відповідей на екологічний виклик/ Світова економіка й міжнародні відносини., 1999 №9