Вибір для спостереження найбільш важливих напрямків реалізації

інвестиційного проекту. Реалізація цього принципу опирається на те, що, в першу чергу, спостереження має відбуватися за реалізацією календарного плану та бюджету проекту за окремими розділами.

2. Побудова системи інформаційних (звітних) показників з кожного напрямку реалізації інвестиційного проекту. Така система показників маєґрунтуватися на даних оперативного бухгалтерського обліку та статистичноїзвітності. Ця система відображає хід реалізації календарного плану проектуза обсягами та найбільш важливими структурними показниками, виконаннябюджету за обсягом та структурою витрат та інше.

3. Розробка системи узагальнюючих (аналітичних) показників з кожного напрямку реалізації проекту. Система оціночних показниківбудується виходячи з мети моніторингу окремих напрямків діяльностіінвестиційного проекту та базується на привабливості для цьогоінформативних (звітних) показників, у розрізі кожного з напрямківформується конкретний перелік найбільш важливих оціночних показників.

4. Установлення періодичності формування звітної бази даних (інформаційних та аналітичних показників). Така періодичністьвизначається, виходячи з періодичності календарного плану та бюджетуреалізації інвестиційного проекту. З урахуванням цієї періодичностівиділяють оперативні (тижневі або декадні) зведення, місячний чиквартальний звіт.

5. Аналіз основних причин, які призвели до відхилення фактичних результатів від передбачених. У процесі такого аналізу виділяються тіпоказники, за якими спостерігаються «критичні відхилення» відкалендарного плану та бюджету.

6. Виявлення резервів та можливостей нормалізації ходу реалізації інвестиційного проекту. У процесі реалізації цього принципу резервирозглядаються у розрізі окремих функціональних блоків із вивченнямможливостей замовника та підрядника з нормалізації ходу реалізаціїінвестиційного проекту.

7. Обґрунтування пропозицій зі зміни календарного плану та бюджету

інвестиційного проекту. Завершальним етапом моніторингу інвестиційних проектів є розробка обґрунтованих пропозицій щодо корегування календарного плану та бюджету проекту. У окремих випадках може бути обґрунтовано пропозицію про «вихід» з інвестиційного проекту.

Отже, розроблена на цих принципах система моніторингу реалізації інвестиційного проекту має корегуватися при зміні інвестиційного середовища, напрямків інвестиційної діяльності та інших факторів.

Залежно від функцій учасників реалізації інвестиційної діяльності

моніторинг можна спеціалізувати за видами, а саме:

- маркетинговий моніторинг, який проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов’язки у контрактах із матеріально-технічного забезпечення будов;

- фінансовий моніторинг, який проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за нього дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як загальний обсяг інвестицій за проектом, витрати на земельну ділянку, витрати на проектно-дослідницькі

роботи, вартість будівельне-монтажних робіт (договірна ціна), контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів тощо. Постійному нагляду підлягає річна програма завершення (продовження) інвестиційного процесу, відстежуються місячні планові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання власного капіталу, залучених та запозичених коштів, виявляються відхилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів та використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцінку поточних показників ефективності інвестицій, розраховувати динамічну норму ефективності і порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами року експлуатації підприємства (черги), який підлягає фінансовому моніторингу.

- технічний моніторинг, який крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генеральний проектувальник та інші проектувальники у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться з метою забезпечення відповідності об’ємно-планувальних та конструктивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам ДБН, Держстандартів та технічних умов.

У випадку, коли інвестиційний проект фінансується за рахунок кредитів банку, то має місце банківський моніторинг інвестиційного проекту, при якому особлива увага приділяється своєчасності погашенняборгу та сплати позичальником відсотків за користуванням інвестиційнимкредитом. Оскільки по кожній позичці існує ризик неповернення боргувнаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати інвестиційнікредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен упускатиможливості розвивати свої позичкові операції і за рахунок надання позик, щопов’язані з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять більш високийдоход. Тому він має ретельно контролювати позичальника протягом усьогопроцесу банківського кредитування інвестиційного проекту.Механізм проведення такого контролю прийнято називати моніторингом інвестиційного кредиту. Основна мета, яку ставить банк приздійсненні моніторингу, полягає у налагодженні ефективної організаціїпроцесу інвестиційного кредитування та пошуку досконаліших механізмівкредитування інвестиційних проектів.Специфікою моніторингу при банківському інвестиційномукредитуванні є те, що він включає в себе основний та додатковиймоніторинг, зокрема, організація основного моніторингу має здійснюватисяза такими напрямками:

· обов’язкове дотримання принципів кредитування;

· контроль за виконанням умов кредитної угоди;

· виявлення проблем у використанні інвестиційних кредитів і розробка

· заходів з їх, ліквідації;

· аналіз балансу та фінансового стану позичальника протягом усього

· строку кредитування;

· контроль за збереженням застави.

Додатковий моніторинг проводиться банком у два етапи: на стадії освоєння інвестицій (проектування та будівництво) та після введення об’єкту в експлуатацію. Після введення об’єкту в експлуатацію, підприємство починає виготовляти продукцію, таким чином утворюється грошовий потік, кошти якого йдуть на відшкодування власних витрат та на погашення кредиту з відсотками. Тому, на цьому етапі банки мають проводити оцінку поточних, показників: ефективності інвестицій та порівнювати їх із плановими.

Наприклад у випадку зниження внутрішньої норми доходності проекту та збільшення строку окупності банк повинен вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного й своєчасного погашення позички. Якщо вжиті заходи не дають необхідного ефекту, то банкові залишається вимагати від позичальника погашення боргу за рішенням судових органів.