World Wibe Web (WWW)

Вступ

Internet - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.

Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж. Уже кілька років розвиваються і встигли широко ввійти в практику в розвинених країнах технології Intranet, що є інформаційними технологіями "великої" мережі в корпоративних мережах і навіть у дуже невеликих мережах ПК підприємств малого бізнесу. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі можуть дістати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії, європейських країн, а тепер уже України та Росії. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філіали по всьому світу, транснаціональних корпорацій і структур управління. Як правило, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку коштує набагато дешевше від прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал або телефон.

2.Служби мережі Інтернет

2.1 Oснoвні мережні сервіси

Практичнo всі пoслуги мережі Internet пoбудoвані на принципі "клієнт-сервер".

Сервер (у мережі Internet) - це кoмп'ютер абo прoграма, здатні надавати клієнтам (у міру надхoдження від них запиту) деякі мережні пoслуги.

Клієнт - прикладна прoграма, завантажена в кoмп'ютер кoристувача, яка забезпечує передачу запитів дo сервера й oдержання відпoвідей від ньoгo.

Різні сервіси мають різні прикладні прoтoкoли. В міру рoзвитку мережі з'являються нoві прoтoкoли (сервіси), змінюючи її вигляд і стрімкo рoзширюючи кoлo кoристувачів. Таким чинoм, щoб скoристатися якoюсь із служб мережі Internet, неoбхіднo встанoвити на кoмп'ютері клієнтську прoграму, здатну працювати за прoтoкoлoм цієї служби. Деякі клієнтські прoграми вхoдять дo складу OС Windows 98, NT, а такoж дo складу прoграм-брoузерів, наприклад, Microsoft Internet Explorer та Mozilla Firefox. Рoзглянемo деякі сервіси, які забезпечує Internet.

 

2.2 Послуги комп’ютерної мережі INTERNET

Перші глобальні комп’ютерні мережі створювалися майже виключно з метою прискорення передавання даних між абонентами. З плином часу функціональні можливості — послуги (або служби) — мереж щодо задоволення різноманітних потреб користувачів невпинно розширювались та збагачувались.

Глобальна мережа Інтернет надає своїм користувачам більше десятка різних послуг.

INTERNET надає такі основні види послуг:

1) e-mail – електронна пошта;

2) групи новин;

3) списки поштової розсилки;

4) доступ до файлів віддалених комп’ютерів;

5) сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднаними до INTERNET;

6) спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;

7) доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).

З додаткових послуг можна виділити наступні:

· широка передача MultiMedia;

· RadioInternet;

· розмовний конференційний зв’язок;

· безпечні угоди;

· відеоконференційний зв’язок;

· безпровідне з’єднання.

 

2.3 Поштові послуги

Списки розсилання (Mail list) надаються спеціальними тематичними серверами, які збирають інформацію за визначеними темами та надсилають її своїм клієнтам у вигляді повідомлень електронної пошти. Щоб користуватися послугами списку розсилання, цю службу треба замовити. За принципом функціонування списки розсилання схожі на звичайні паперові періодичні видання: газети та журнали.

Замовлення списків розсилання може бути платним або безкоштовним. У другому випадку абоненти звичайно отримують разом з корисною інформацією велику кількість різноманітних рекламних повідомлень. Служби списків розсилання використовують протоколи електронної пошти, тому спеціального програмного забезпечення для них установлювати не потрібно.

Найбільш популярними списками розсилання є програми телепередач, огляди літературних новинок, політичні та інші новини.

Електронна пошта (e-mail) — це одна з перших служб мережі Інтернет, вона активно використовується і в наш час. Ця служба функціонує подібно до звичайної пошти та надає можливість користувачам обмінюватись електронними повідомленнями.

Це найпопулярніше на сьогодні використання Internet у нас у країні. За оцінками експертів, у світі є більше 50 мільйонів користувачів електронної пошти. У цілому ж у світі графік електронної пошти (протокол smtp) займає тільки 3,7% від мережного.

Електронна пошта - один з небагатьох сервісів Internet, яким можна користуватися при будь-якому виді доступу до мережі Internet.

E-mail (Electronic mail - електронна пошта) - електронний аналог звичайної пошти. Стандартний сервіс Internet, що реалізує аналог звичайної пошти; надає повний спектр можливостей, доступних при користуванні звичайною поштою, а також безліч додаткових зручностей. Перевершує звичайну пошту по швидкості на кілька порядків. У всіх відносинах зручніше й переважніше традиційної. Єдиний недолік - слабка конфіденційність.

За допомогою електронної пошти можна посилати повідомлення, одержувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідати на листи ваших кореспондентів автоматично, використовуючи їхньої адреси, виходячи з їхніх листів, розсилати копії листів відразу декільком одержувачам, переправляти отриманий лист на іншу адресу, використовувати замість адрес (числових або доменних імен) логічні імена, створювати кілька підрозділів поштової скриньки для різного роду кореспонденції, включати в листи текстові файли, користуватися системою «відбивачів пошти» для ведення дискусій із групою ваших кореспондентів і т.д. З Internet ви можете посилати пошту в суміжні мережі, якщо ви знаєте адресу відповідного шлюзу, формат його обігів і адрес в тій мережі.

Використовуючи e-mail, ви можете користуватися ftp в асинхронному режимі. Існує безліч серверів, що підтримують такі послуги. Ви посилаєте e-mail на адресу такої служби, що містить команду цієї системи, наприклад, дати листинг якоїсь директорії, або переслати необхідний файл до вас, і вам приходить автоматично відповідь по e-mail із цим листингом або потрібним файлом. У такому режимі можливе використання майже всього набору команд звичайного ftp. Існують сервери, що дозволяють одержувати файли по ftp не тільки з них самих, але з будь-якого ftp-сервера, що ви вкажете у своєму посланні e-mail.

E-mail дає можливість проводити телеконференції й дискусії. Для цього використовуються, установлені на деяких вузлових робочих машинах, mail reflector-и. Ви посилаєте туди повідомлення із вказівкою підписати вас на обраний рефлектор (дискусію, конференцію, etc.), і ви починаєте отримувати копії повідомлень, які туди посилають учасники обговорення. Рефлектор пошти просто після одержання електронних листів розсилає їхньої копії всім передплатникам.

E-mail дає можливість використання в асинхронному режимі не тільки ftp, але й інших служб, що мають подібні сервери, що надають такі послуги. Наприклад, мережні новини, Archie, Whois.

Пересилати по e-mail можна й двійкові файли, не тільки текстові. В UNIX, наприклад, для цього використовуються програми UUENCODE і UUDECODE. Із введенням стандарту MIME («Multipurpose Internet Mail Extensions» - багатоцільові розширення поштового стандарту Internet) можливості електронної пошти значно розширилися - в одному повідомленні можна передавати безліч бінарних і текстових даних, навіть із HTML розміткою.

При користуванні e-mail, через її оперативність, може скластися відчуття телефонного зв'язку, але завжди варто усвідомлювати, що це все-таки пошта. Всі повідомлення письмові, тому майже документовані. Дотримуйтеся етикету, прийнятого у звичайній кореспонденції. На додаток до цього пам'ятайте, що e-mail не має того ступеню привабності, як звичайна пошта, ніколи не пишіть у посланнях e-mail нічого, чого вам би не хотілося побачити виставленим на загальний огляд. Анонімність також виключена: джерела простежуються просто. Не варто користуватися технічними особливостями вашого термінала.

Швидкість доставки повідомлень електронної пошти сильно залежить від того, яким образом вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Інтернет, займає секунди, і при цьому ймовірність втрати або підміни листа мінімальна. З іншого боку, якщо Ви користуєтеся для передачі своїх електронних листів технологіями FTN (послідовної передачі файлів багатьма комп'ютерами по ланцюжку), і посилаєте лист у яку-небудь екзотичну мережу, то лист, по-перше, буде йти довго - дні й навіть тиждень, по-друге, буде мати більші шанси просто загубитися при обриві зв'язку під час передачі по ланцюжку, по-третє, його можуть легко підмінити десь у шляху проходження.

В Internet використовуються наступні пpотоколи для пеpедачі пошти:

· SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - тільки відправлення повідомлень;

· POP2 (Post Office Protocol Version 2) - тільки одержання повідомлень;

· POP3 (Post Office Protocol Version 3) - відправлення/одержання повідомлень;

· IMAP (Interactive Mail Access Protocol) - відправлення/одержання повідомлень.

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісних мереж.

Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.

Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший.

Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.

Отримати поштову скриньку можна у свого провайдера інтернет (фірма що надає Вам доступ до інтернет) або зареєструвати скриньку на одному з безкоштовних серверів.

Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!

У Windows для управління поштою зручно використовувати Microsoft Outlook Express. За допомогою цієї програми ви можете підготувати і відправити повідомлення, а також прийняти і проглянути повідомлення, призначені вам.

Для запуску програми Outlook Express виконаєте одну з наступних дій:

Клацніть значок Запустити Outlook Express на панелі інструментів Швидкий запуск. Натіськуйте кнопку Пуск виберіть команду головного меню Програмі а потім Outlook Express.

Вікно програми Outlook Express розділене на дві області. У лівої області відображується структура системних тек, в правій - вміст тієї теки, на якій розташований курсор.

Usenet

Usenet - (Юснет) комп'ютерна мережа, яка використовується для спілкування й обміну файлами. Usenet складається з ньюсгрупп, у які користувачі можуть посилати повідомлення. Повідомлення зберігаються на великій кількості серверів, які обмінюються ними один з одним. Usenet дуже вплинув на розвиток Інтернет-культури, давши початок таким широко відомим поняттям, як смайли, FAQ і спам.

Usenet - одна з найстарших мереж, які широко використовуються дотепер. Вона з'явилася в 1980 році - задовго до того, як широка публіка одержала доступ до Всесвітньої павутини. Система була розроблена в Duke University. У цей час практично весь Usenet-трафік передається по Інтернету, а формат повідомлень і спосіб їхньої передачі дуже схожий на електронну пошту. Однак, якщо електронна пошта використовується насамперед для спілкування «один на один», то Usenet діє за принципом «один для всіх». Повідомлення, які користувач публікує в Usenet, організуються в тематичні категорії, які називаються новинними групами (newsgroups) або конференціями, які у свою чергу організуються у власну ієрархію, подібну до структури доменних імен. Наприклад, групи sci.math і sci.physics знаходяться усередині ієрархії sci (скорочення від англ. science - наука). За допомогою додатків для роботи з Usenet користувач може «підписатися» на певні конференції.

Коли користувач відправляє повідомлення, спочатку воно стає доступним тільки на його сервері. Але кожен сервер news обмінюється повідомленнями з декількома іншими сусідніми серверами, і в такий спосіб повідомлення повинно опинитися на кожному сервері в мережі. Пірінгові мережі використовують подібний принцип, однак в Usenet відправлення повідомлення ініціюється відправником, а не одержувачем.

Деякі Інтернет - провайдери мають власні сервери, призначені для їхніх користувачів. Однак підтримка серверу новин (англ. news server) вимагає гарного зовнішнього каналу через великий обсяг інформації, яка проходить через нього. Тому деякі провайдери віддають підтримку ньюс - серверів спеціалізованим установам. Багато серверів обмежують набір надаваних невинних груп, забороняючи повинні групи на іноземних мовах і ієрархію alt. binaries, в основному утримуючу музику, зображення, відео (у тому числі еротичного змісту) і програми – вони складають 99% Usenet - трафіку.

Тим, у кого немає доступу до новинного сервера, Google Groups (http://groups.google.com) дозволяє читати й відправляти текстові повідомлення. Хоча використовувати цей і подібні web - інтерфейси може бути менш зручно, ніж спеціалізовані Usenet-клієнти, деякі з них зручні для пошуку. Також існують безкоштовні news-сервери, однак більшість із них уступає по якості платним.

Імена телеконференцій мають ієрархічну структуру. Вищий рівень цієї структури називають ієрархіями телеконференцій. Ієрархії бувають територіальними - тоді їх назви співпадають з позначеннями країн або домінуючих в цих країнах систем (наприклад, de, ukr, relcom). Також існують міжнародні ієрархії, найвідомішими з яких є:

· comp. *: обговорення тим, пов'язаних з комп'ютерами (comp.software, comp.sys.amiga);

· misc.*: різноманітні теми (misc.education, misc.forsale, misc.kids);

· news.*: новини Usenet-у (news.groups, news.admin);

· rec.*: розваги й відпочинок (rec.music, rec.arts.movies);

· sci.*: наукові дискусії (sci.psychology, sci.research);

· soc.*: соціальні теми (soc.college.org, soc.culture.african);

· talk.*: розмови, у тому числі на «гарячі» теми (talk.religion, talk.politics);

· humanities.*: мистецтво, література, філософія (humanities.classics, humanities.design.misc).

Назви телеконференцій складаються з назви ієрархії і теми, зв’язаних крапкою (наприклад, телеконференція news.answers відноситься до ієрархії news і присвячена відповідям на питання, що найчастіше ставляться). Ця конференція має двокореневу назву. При необхідності можуть формуватися трьох-, чотирьох- і п’ятирівневі назви. Традиційно в телеконференції Usenet заборонялося розміщати будь-яку комерційну інформацію, проте ця традиція була порушена. Внаслідок цього сьогодні певне місце в системі телеконференцій займає відверта реклама. В комерційних групах новин розміщаються рекламні оголошення про купівлю, обмін чи продаж товарів і послуг.

Ієрархія alt.* не підвладна процедурам, що контролюють ньюс-групи великої вісімки, і, як результат, менш організована. Групи в цій ієрархії набагато більше спеціалізовані: наприклад, у великій вісімці може бути група, присвячена дитячій літературі, а в alt-ієрархії може бути група про одного певного автора. Двійкові файли публікуються в alt.binaries.*, що робить alt найбільшою ієрархією.

Існують також ієрархії призначені для певного регіону (japan.*), або для обговорення продуктів певної компанії (microsoft.*).

Ієрархія fido7.ru.* містить у собі ехоконференції мережі Фідонет російською мовою.

World Wibe Web (WWW)

Служба World Wide Web була створена в 1989 році вченими організації CERN

(Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. World Wide Web спочатку була призначена для використання різними групами спеціалістів, які за її допомогою могли отримати доступ до заздалегідь підготовленої інформації.

WWW - світова віртуальна файлова система (всесвітня павутина) типу hypermedia.

Для доступу до WWW необхідно запустити спеціальну програму - browser для перегляду гіпертексту, що може зв'язуватися з різними серверами й приймати від них інформацію.

Протягом останніх років вживається чимало спроб розробити концепцію універсальної інформаційної бази даних, у якій можна було б не тільки одержувати інформацію з будь-якої точки земної кулі, але й мати зручний спосіб зв'язку інформаційних сегментів один з одним, так щоб найбільш важливі дані швидко могли бути знайдені. В 60-ті роки дослідження в цій галузі породили поняття «інформаційного Всесвіту» (docuverse = documentation + universe), що перетворив би усю інформаційну діяльність, зокрема в галузі освіти. Але тільки в цей час з'явилася технологія, що втілила цю ідею й надала можливості її реалізації у масштабах планети.

WWW - це абревіатура від "World Wide Web" ("Всесвітня павутина"). Офіційне визначення World Wide Web звучить як світова віртуальна файлова система - "широкомасштабне гіпермедіа-середовище, орієнтоване на надання універсального доступу до документів".

Використовуючи популярний програмний інтерфейс (типу Mosaic, що реалізований у програмах, призначених для перегляду гіпертексту), проект WWW змінив процес перегляду й створення інформації. Ідея полягає в тім, що по усьому світі хаотично розкидані тисячі інформаційних серверів і будь-яку машину, підключену до Internet у режимі on-line, можна перетворити в сервер і начинити його інформацією. З будь-якого комп'ютера, підключеного до Internet, можна вільно встановити мережне з'єднання з таким сервером і одержати від нього інформацію.

WWW технологія є най популярним сервісом Internet. У плині двох-трьох років WWW технологія міцно встала на ноги й, починаючи з 1993 року, семимильними кроками пішла завойовувати світ.

Перший такий сервер був організований в CERN'і, там же з метою розвитку й підтримки стандартів WWW технологій створений The World Wide Web Consortium (або W3C). WWW сервер The W3C's Web site є інтегруючим сервером по підтримці WEB технологій Internet. Останню інформацію про стан WWW проекту можна отримати за адресою W3C Project.

Пізніше до проекту підключилися й багато інших організацій. Великий внесок у розвиток WWW технологій вніс Національний центр суперкомп'ютерних додатків (National Centre for Supercomputing Applications -і NCSA).

Інформаційний WWW сервер використовує гіпертекстову технологію. Для запису документів у гіпертексті використовується спеціальна, але дуже проста мова HTML (Hypertext Markup Language), що дозволяє управляти шрифтами, відступами, вставляти кольорові ілюстрації, підтримує виведення звуку й анімації. У стандарт мови також входить підтримка математичних формул.

Для зручності введення інформації передбачені спеціальні форми, меню. Програми перегляду дозволяють отримувати доступ не тільки до WWW серверів, але й до інших служб Internet. З їхньою допомогою можна подорожувати по Gopher серверах, шукати інформацію в WAIS базах, одержувати файли з файлових серверів по протоколу FTP. Підтримується протокол обміну мережними новинами Usenet NNTP.

Основне достоїнство WWW складається у створенні гіпертекстових документів, і якщо Вас зацікавив який-небудь пункт у такому документі, то досить «тикнути» у нього курсором для одержання потрібної інформації. Також в одному документі можливо робити посилання на інших, написаних іншими авторами або навіть розташованих на іншому сервері. Одна з головних переваг WWW над іншими засобами пошуку й передачі інформації - "багатовимірність". В WWW можна побачити на одній сторінці одночасно текст і зображення, звук і анімацію.

WWW це найпопулярніший і найцікавіший сервіс Інтернет, зручний засіб роботи з інформацією. Найпоширеніше ім'я для комп'ютера в Інтернет сьогодні - www, більше половини потоку даних Інтернет припадає на долю WWW. Кількість серверів WWW сьогодні не можна оцінити точно, але за деякими оцінками їх більше ніж 300 тисяч. Швидкість росту WWW навіть вища, ніж у самої мережі Інтернет. Сьогодні WWW - найпередовіша технологія Інтернет, і вона вже стає масовою технологією - можливо, недалекий той день, коли кожна людина, що знає, що таке телефон, буде знати, що таке WWW.

WWW працює за принципом клієнт-сервер, точніше, клієнт-сервери: існує безліч серверів, які по запитові клієнта повертають йому гіпермедійний документ - документ, що складається із частин з різноманітним поданням інформації, у якому кожен елемент може бути посиланням на інший документ або його частину. Посилання ці в документах WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс у глобальній мережі Інтернет однозначно адресується, і документ, який Ви читаєте в цей момент, здатний посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи (і взагалі на ресурси Інтернет) на інших комп'ютерах Інтернет. Причому користувач не помічає цього, і працює з усім інформаційним простором Інтернет як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самого WWW, але й на інші сервіси й інформаційні ресурси Інтернет. Більше того, більшість програм-клієнтів WWW (browsers, навігатори) не просто розуміють такі посилання, але і являються програмами-клієнтами відповідних сервісів: ftp, gopher, мережних новин Usenet, електронної пошти й т.д. Таким чином, програмні засоби WWW є універсальними для різних сервісів Інтернет, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.

WWW - сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернет, і більше того, часто потребуючий швидких ліній зв'язку, у випадку, якщо документи, які Ви читаєте, містять багато графіків або іншої нетекстової інформації. По тій же самій причині для повноцінного плавання по WWW вам необхідний досить гарний комп'ютер, що підтримує графічний WWW-браузер і що дозволяє відображати картинки й анімацію.

Однак існують мости, що дозволяють отримувати інформацію, що міститься у WWW, за допомогою електронної пошти. Можливість така є, але таких мостів мало, та й користі від них небагато - щоб успішно використовувати можливості WWW, потрібен прямий доступ в Інтернет, а при його відсутності втрачається багато плюсів, що створили WWW сьогоднішню популярність. Крім того, деякі можливості, наявні при звичайній роботі, просто недоступні через електронну пошту. Це, в основному, стосується до елементів інтерактивності у WWW. Наприклад, у мові HTML підтримуються форми. Користувач уводить у них деяку інформацію, що потім може передаватися на сервер. У такий спосіб заповнюються анкети, реєстраційні карти, проводяться соціологічні опитування.

WWW - це єдиний інфoрмаційний прoстір, який складається із сoтень мільйoнів взаємoзв'язаних гіпертекстoвих електрoнних дoкументів, щo зберігаються на Web-серверах. Oкремі дoкументи всесвітньoї павутини називаються Web-стoрінками. Групи тематичнo oб'єднаних Web-стoрінoк утвoрюють Web-вузoл (жаргoнний термін - Web-сайт, абo прoстo сайт). Web-стoрінка - це текстoвий файл, щo містить oпис зoбраження мультимедійнoгo дoкумента на мoві гіпертекстoвoї рoзмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Сайт може містити не тільки текстову, а і графічну, звукову та відеоінформацію.

Для передачі інфoрмації у WWW викoристoвується прoтoкoл HTTP (HyperText Transfer Protocol - прoтoкoл передачі гіпертексту). Перегляд Web-стoрінoк і переміщення через пoсилання кoристувачі здійснюють за дoпoмoгoю прoграм браузерів (від слoва "to browse" - переглядати). Найпoпулярнішими Web-браузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox i Opera.

 

 

FTP

Сервіс FTP (File Transfer Protocol) дозволяє користувачам однієї машини одержувати доступ до файлової системи іншої і одержувати (передавати) файл із машини на машину. FTP є внутрішньому протоколом передачі файлів операційної системи UNIX.

FTP є інтерфейсом користувача, що реалізує ARPANET стандартний (IP) протокол передачі файлів. Ця програма дозволяє користувачеві передавати файли між двома комп'ютерами, зв'язаними між собою локальною або глобальною мережею. При цьому комп'ютерні платформи можуть бути різних типів, що становить головну особливість сервісу FTP в Internet.

Існує два способи організації доступу до файлової системи віддаленого комп'ютера (системи) по протоколу FTP: авторизований і анонімний.

На конкретній віддаленій системі використовувати авторизований доступ мають право тільки користувачі цієї віддаленої системи, після підтвердження свого користувальницького ім'я (login або user name) і пароля (passwd), тобто після входу в систему. Після входу в систему користувач, як правило, одержує доступ до свого домашнього каталогу й до всіх інших файлових ресурсів віддаленої системи, до яких він має права на доступ.

Анонімний доступ FTP є досить новою службою Інтернет, що виникла наприкінці 80-х років. Такий доступ забезпечується під видом спеціально виділеного користувача (якого найчастіше кличуть "anonymous" і який має пароль співпадаючий з адресою електронної пошти). При вході в систему із правами "anonymous" ви одержуєте доступ до спеціально виділеного для цих користувачів каталогом (як правило, тільки на читання). Повідомляти серверу як пароль адресу своєї електронної пошти не являється обов'язковим, але вважається правилом «хорошого тону» у поведінці користувача.

З моменту організації анонімного FTP доступу на багатьох машинах у мережі Internet створені такого типу каталоги (анонімні FTP сервери), які нагромадили величезні колекції (терабайти інформації) архівів програмних засобів, усілякої документації, художньої літератури, комп'ютерних фільмів, музики й ін. Як правило, ця служба на більшості FTP серверів працює безкоштовно, хоча існують сервери (наприклад, у мережі RELCOM), які надають інформацію тільки своїм користувачем.

На FTP серверах знаходяться гігантські архіви файлів, у яких можна знайти базове програмне забезпечення, утиліти й нові версії драйверів, програми виправлення помічених у комерційних програмах помилок (patches), документацію, адреси, збірники й багато чого іншого. Практично все, що може бути надано світовому співтовариству у вигляді файлів, доступно із серверів anonymous FTP. Це й програми - вільно розповсюджувані й демонстраційні версії, це й мультимедіа, це, нарешті просто тексти - закони, книги, статті, звіти.

Доступ до FTP сервера, у більшості операційних систем, як правило, організований через виклик спеціальної утиліти ftp. Хоча існують різні програмні оболонки, як під UNIX (наприклад, ncftp2), так і під MS Windows (наприклад, Norton Navigator), що реалізують протокол FTP і полегшують роботу із цією службою Інтернет.

Таким чином, якщо ви маєте IP-з'єднання й вихід у глобальний Інтернет, то викликавши утиліту ftp, набравши відповідну адресу (або ім'я FTP-сервера), назвавшись «anonymous» і пославши як пароль свою E-mail адресу ви отримаєте доступ до обраного вами файловому архіву.

Анонімний доступ до FTP сервера можна отримати також, використовуючи програму переглядач WWW сторінок (MS Internet Explorer або Netscape Navigator). До того ж більшість FTP серверів дозволяють одержувати файли й по електронній пошті.

По FTP доступу anonymous вам доступні файли, що зберігаються у файлових архівах по усьому світі. Багато інформації, що зберігається на різних серверах у тому або іншому ступені за дубльована, до того ж багато серверів мають mirror-сервери, розташовані у різних частинах світової мережі й ви самі можете вибирати з якого сервера краще перекачувати ту або іншу інформацію.

Деякі FTP команди можуть відрізнятися залежно від типу комп'ютерної платформи й використовуваної операційної системи, але в цілому це звичайні UNIX команди.

Як правило віддалений FTP-сервер розміщають на комп'ютері, що працює під яким-небудь різновидом ОС Unix. Файлова система Unix у порівнянні з MS DOS має деякі особливості. Хоча вона організована ієрархічно, подібно MS-DOS, але імена каталогів у ній розділяються символом "/", а не "\". Кореневий каталог позначається просто як "/" (у тому числі й кореневий каталог FTP сервера).

Сервіс FTP (File Transfer Protocol) -це прoтoкoл передачі файлів, oдин із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає мoжливість абoненту oбмінюватися двійкoвими і текстoвими файлами з будь-яким кoмп'ютерoм мережі. Встанoвивши зв'язoк із віддаленим кoмп'ютерoм, кoристувач мoже скoпіювати файл із ньoгo на свій кoмп'ютер абo скoпіювати файл із свoгo на віддалений кoмп'ютер. Для вузлів FTP характернoю є наявність прoцедури вхoду (login). Як "гoстьoві" ім'я й парoль частo викoристoвуються імена anonymous, ftp, а такoж адреса електрoннoї пoшти. При цьoму кoристувачеві надається дoступ дo безкoштoвнo поширюваних.