Меркурометрія

Меркурометричний метод аналізу заснований на реакціях осадження галогенід–іонів йонами . Утворювані меркурій(І) галогеніди є практично нерозчинні:

ДР (Hg₂Cl₂)=1,3·10^–18; ДР (Hg₂I₂)=4,5·10^–29; ДР (Hg₂Br₂)=5,8·10^–23.

Титрантом у цьому методі є розчин Hg₂(NO₃)₂ в розведеній нітратній кислоті. Цей стандартний розчин є вторинним стандартом, оскільки приготувати титрований робочий розчин Hg₂(NO₃)₂ з наважки неможливо, так як меркурій(І) нітрат є нестійкий і містить домішки Hg²⁺-іонів. У зв’язку з цим, перед стандартизацією титрант витримують над металевою ртуттю не менш доби, що сприяє відновленню йонів Hg²⁺:

Hg²⁺ + Hg " .

У меркурометрії використовують індикатори – ферум (ІІІ) тіоціа­нат, дифенілкарбазон.

Застосування індикатора Fe(SCN)₃ засноване на тому, що після осадження галогенід-іонів у розчині з’являється надлишок йонів , які реагують з роданід-іонами, внаслідок чого червоне забарвлення розчину зникає.

3 +2 Fe(SCN)₃ " 3Hg₂(SCN)₂ + 2Fe³⁺.

Дія індикатора дифенілкарбазону заснована на тому, що після повного осадження галогенід–іонів надлишкова крапля титранту утворює з дифенілкарбазоном або осад синього кольору в нейтраль­ному чи слабкокислому середовищі, або розчин синього кольору в середовищі нітратної кислоти з с (HNO₃)=6,0 моль/дм ³:

Дифенілкарбазон має переваги над ферум(ІІІ) роданідом, бо створюється можливість титрування в сильнокислому середовищі, а також у забарвлених чи каламутних розчинах. З іншого боку, з дифенілкарбазоном можливе зворотне титрування.

Оскільки меркурій(І) галогеніди менш розчинні, ніж аргентум га­логеніди, тому при титруванні розчинів галогенідів розчином мер­курій (І) нітрату спостерігається різкий стрибок титрування поблизу точки еквівалентності, що значно підвищує точність визначення.

Меркурометричному визначенню хлорид–іонів не заважають деякі окисники чи відновники (; ; H₂O₂; ; ; ).