Принцип нормування

План проведення заняття

1. Опитування студентів по матеріалу заняття.

2. Рішення задач по розрахунку освітлення та вентиляції виробничих

приміщень.

3. Оформлення звіту за заняття.

4. Захист звіту.

Питання для опитування

1. Класи умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища і трудового процесу.

2. Умови праці на робочих місцях користувачів ЕОМ.

3. Параметри мікроклімату та принцип їх нормування. Прилади для визначення параметрів мікроклімату.

4. Освітлення виробничих приміщень, принцип його нормування, прилад для вимірювання освітленості.

5. Методика розрахунку освітлення виробничих приміщень.

6. Методика розрахунку вентиляції виробничих приміщень.

Методичні рекомендації студентам щодо підготовки до заняття

При підготовці до заняття студентам потрібно повторити матеріал лекції «Аналіз умов праці в сільському господарстві», матеріал теоретичної частини до даного заняття та законспектувати основні положення.

 

1. Дослідження умов праці на робочих місцях користувачів ЕОМ

Прилади й устаткування: стенд «Нормативні значення параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень», психрометр стаціонарний, психрометр аспіраційний, гігрометр волосяний, гігрограф, термограф, барограф, анемометр.

 

1.1 Мікрокліматичні параметри, їх вплив на організм людини,

принцип нормування

Трудова діяльність людини протікає в певних метеорологічних умовах, які характеризуються різним поєднанням температури повітря, швидкості його руху, відносною вологістю, барометричним тиском і тепловим випромінюванням. Якщо трудова діяльність людини відбувається в приміщенні, то ці показники в сукупності прийнято називати мікрокліматом виробничого приміщення.

Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров’я, працездатність і продуктивність праці.

Встановлено, що відхилення температури повітря від нормальних значень на 1^оС може знижувати продуктивність праці на 1%.

При зниженні температури повітря тіло людини втрачає більше тепла і людина відчуває холод. Наслідком переохолодження організму можуть бути різні захворювання.

Переохолодженню організму може сприяти надмірна вологість і швидкість руху повітря понад 0,5–0,8 м/с, особливо в холодний період року.

При температурах повітря, що перевищують нормативи, може порушуватись процес терморегуляції організму, наслідком якого буде його перегрівання і виникнення теплового удару.

Несприятливо впливає на здоров’я людини підвищена і занижена відносна вологість повітря. При підвищеній вологості (понад 75 %) зростає втомленість і ускладнюється робота серця, при заниженій – людина втрачає вологу через органи дихання і шкіру.

Вплив мікроклімату на організм людини складається із сукупної дії його складових частин на тепловий баланс і обмін речовин, виявляє істотній вплив на центральну нервову систему, яка регулює тепловий баланс в організмі.

У зв’язку з цим, при організації будь-якого виробничого процесу необхідно насамперед створити оптимальні норми мікроклімату.

В основу нормування параметрів мікроклімату покладені гранично допустимі норми. Вони визначаються по ГОСТ 12.1.005-88 залежно від категорії робіт і періоду року.

Категорія робіт – це розмежування робіт на основі загальних енергозатрат організму (Дж/с).

Легка робота (категорія І) – це робота сидячи, стоячи або ходячи без фізичного навантаження з енергозатратами до 172 Дж/с.

Фізична робота середньої важкості (категорія ІІ) – робота з постійним ходінням, стоячи або сидячи з перенесенням вантажів масою до 10 кг і з енергозатратами 172–293 Дж/с.

Важка фізична робота (категорія ІІІ) – робота з систематичним фізичним навантаженням, з постійним переміщенням і перенесенням вантажів масою понад 10 кг з енергозатратами більше 293 Дж/с.

Розрізняють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови (МКУ).

Під оптимальними МКУ розуміють такі поєднання параметрів МКУ, які при тривалому і систематичному впливові на людину забезпечують збереження нормального функціонування і теплового стану організму і стабільність його реакцій терморегулювання.

Допустимими МКУ називаються такі поєднання параметрів МКУ, які при тривалому і систематичному впливові на людину можуть призвести до змін функціонального і теплового стану організму, але вони швидко проходять і нормалізуються.

Холодний і перехідний періоди року – це періоди, які мають середньодобову температуру зовнішнього середовища нижче +10⁰С.

Теплий період року – це період, який має середньодобову температуру зовнішнього середовища +10⁰С і вище.

1.2 Прилади для визначення мікрокліматичних параметрів повітря робочої зони

Визначення вологості повітря

Розрізняють абсолютну і відносну вологість повітря.

Абсолютна вологість – кількість грамів водяної пари в 1 м³.

Відносна вологість – відношення абсолютної вологості до вологості, яка може бути при максимальній насиченості водяних парів при тій самій температурі. Відносна вологість вимірюється у відсотках (%).

Для визначення відносної вологості повітря застосовують наступні прилади: стаціонарний і аспіраційний психрометри, гігрометр волосяний і гігрограф.

Гігрометр волосяний вимірює вологість при позитивних і негативних температурах. Шкала гігрометра проградуйована у відсотках вологості.

Психрометри складаються із двох однакових термометрів, один з яких сухий, а шарик другого загорнутий гігроскопічною тканиною, кінець якої опущений у посудину з водою. Вологий термометр завжди показуватиме меншу температуру.

Для визначення відносної вологості використовують психрометричну таблицю (рис. 1.1)

t 0 С сухого	Різниця показань термометрів, град.
1,0	1,5	2,0	2,5	3,0	3,5	4,0	4,5	5,0	5,5	6,0
Відносна вологість, %

Рис. 1.1 Психрометрична таблиця

Психрометрична таблиця побудована наступним чином: зверху по горизонталі показана різниця температур двох термометрів, а ліворуч по вертикалі – температура одного із термометрів (сухого або вологого). На перетині відповідних значень визначається вологість повітря у відсотках.

Оптимальне значення вологості повітря – 40 – 60%.

Є прилади, які показують тільки зміну параметра з часом: гігрограф, термограф, барограф.

Гігрограф – складається із циліндра з годинниковим механізмом, на якому намотана паперова стрічка, до чутливого елемента приладу прикріплена стрілка, на кінці якої є запису вальний елемент. В якості чутливого елемента служить кінський волос. Якщо вологість не змінюється, на паперовій стрічці буде креслитися горизонтальна лінія. Якщо вологість збільшуватиметься – лінія буде підніматися вгору, якщо зменшуватиметься –лінія буде опускатися вниз. Отже, гігрограф безперервно реєструє на стрічці зміну вологості упродовж доби або тижня, а не її значення.

Принцип роботи термографа аналогічний гігрографу. Різниця – в чутливому елементі. Чутливий елемент у гігрографі ― біметалева пластинка.

Принцип роботи барографа аналогічний гігрографу й термографу. Чутливим елементом у барографі є об’ємна камера, в якій нормальний атмосферний тиск. Камера закрита мембраною, до якої закріплена стрілка.

Визначення швидкості руху повітря

Для вимірювання швидкості руху повітря застосовують анемометри.

Анемометри є чашечні і крильчасті. Анемометр складається із циферблату і поворотного механізму.

Циферблат має 3 шкали зі стрілками (рис.1.2). Шкала 0 – 100, яка розміщена по зовнішньому колу, реєструє одиниці й десятки поділок. Шкала 0 – 10 «сотні» – реєструє сотні поділок. Шкала 0 – 10 «тисячі» –реєструє тисячі поділок. Стрілки циферблату на нуль не виставляються. За допомогою фіксатора їх можна тільки застопорити, щоб не рухались.

 

 

Рис.1. 2 Циферблат анемометра

Вимірювання швидкості руху повітря анемометром проводиться наступним чином:

· до початку вимірювання записують число поділок (С₁), яке зафіксоване на циферблаті;

· установлюють анемометр на робочому місці, включають анемометр і секундомір;

· через 100 секунд анемометр виключають і записують нові показання на циферблаті (С₂);

· визначають число поділок, які проходять стрілки на циферблаті анемометра за 1 секунду:

n = С₂ – С₁ / t,

де: t = 100 секунд – час продовження роботи анемометра.

· отримане число поділок, які проходять стрілки за 1секунду

(n),переводять у значення швидкості повітряного потоку (м/с), використовуючи графік (рис.1.3).

 

Рис.1.3 Графік для визначення швидкості руху повітря