Визначення складу антифризу ареометром

Для визначення складу антифризу ареометром чинять так, як і при роботі з гідрометром. У цьому випадку за шкалою ареометра буде заміряна щільність продукту. При необхідності, значення щільності антифризу при температурі досліду призводять до стандартної температури 20^оС. Поправочний коефіцієнт γ для етиленгліколевого антифризу в середньому дорівнює 0,525 кг / м³·град.

Склад і температуру замерзання антифризу по щільності знаходять за допомогою діаграми (рис. 3.1, а). На цій діаграмі по лівій осі відкладена щільність антифризу, кг / м³, а на правій осі відкладено коефіцієнт заломлення. На рис. 3.1, б по осі відкладена температура замерзання антифризу в ⁰С. Необхідно провести горизонтальну лінію від осі ординат, де нанесені значення щільності при +20 º С, до перетину її з кривою 1. З точки перетину опускають перпендикуляр на вісь абсцис і отримують значення складу антифризу. Продовжуючи перпендикуляр вниз до перетину з кривою 2, проводять горизонтальну лінію вліво до осі ординат і отримують значення температури замерзання даної суміші.

Визначення складу антифризу за коефіцієнтом заломлення

Коефіцієнт заломлення залежить від щільності антифризу, яка в свою чергу залежить від співвідношення складових його компонентів. Звідси, знаючи коефіцієнти заломлення чистих компонентів антифризу, можна за коефіцієнтом заломлення суміші цих компоненттів визначити щільність і склад випробуваної низькотемпературної охолоджуючої рідини. Коефіцієнт заломлення визначають за допомогою лабораторного рефрактометра типу РЛ. Для цього відкривають верхню частину рознімної призми рефрактометра і ретельно протирають її площини м'яким фільтрувальним папером. На площину розкритої призми наносять за допомогою скляної паличкики 2-4 краплі випробуваного антифризу і закривають верхню частину призми. Направляють промінь світла від лампи у верхнє вікно призми. Промінь, проходячи через шар випробуваного антифризу, заломлюється і відхиляється вниз. Пересуваючи рухливий окуляр, знаходять межу світлотіні. Якщо межа розпливчаста і забарвлена в кольори веселки, то пересуванням ахроматізатора роблять її чіткою. Через окуляр рефрактометра видно шкалу що показує коефіцієнт заломлення. Знаючи коефіцієнт заломлення, по діаграмі (див. рис. 3.1) знаходять склад і температуру замерзання випробуваного антифризу.

 

 

Рис. 3.1. Криві залежності щільності, коефіцієнта заломлення і температури замерзання етіленгліколевого антифризу від його складу:

1 - щільність; 2 - температура замерзання; 3 - коефіцієнт заломлення

 

Оцінка результатів випробувань

Підраховують середнє значення складу і температури замерзання випробуваного антифризу з трьох отриманих результатів визначення: гідрометром, ареометром і рефрактором. Зіставляючи дані візуального спостереження та середнє значення складу і температури замерзання антифризу з вимогами технічних норм, роблять висновок про відповідність його технічним умовам та придатності до використання. Якщо показники якості зразка антифризу відрізняються від норм стандарту, вирішують завдання з приведення складу антифризу до вимог технічних норм.

 

Хід виконання роботи:

Таблиця 1. – Вихідні дані

№ Вар.		t, 0C	Темпер. для підбору антифризу	а,%	b,%	c,%	d,%
			-15
			-17
			-20

1. Визначити склад і температуру замерзання антифризу за заданою щільністю.

γ²⁰= γ^t+R(t-20);

γ²⁰=1.01+0.000502(22-20)=1.011 г/см³.

 

Склад антифризу:

 

9% - етиленгліколь;

91% - вода;

t=-11ºC – температура замерзання етіленгліколевого антифризу.

 

2. Підібрати склад антифризу для використання за заданих температурних умов.

Для використання антифризу при температурі t = -17°С його склад становить:

 

23% - етиленгліколь;

 

77% - вода.

3.Розрахунок необхідної добавки води або етиленгліколю при випаровуванні антифризу

Кількість додаваного компонента підраховують за формулами:
при добавці води

при добавці етиленгліколю

де Х_е Х_в -- кількість доданого компонента, л/100 л вихідного зразка;

а, b - об'ємний відсоток води у випробуваному зразку і стандартному антифризі відповідно;

c, d - об'ємний відсоток етиленгліколю у випробуваному зразку і стандартному антифризі.

 

 

Висновок: У ході виконання даного практичного завдання ми ознайомились з методикою визначення показників якості низькотемпературних охолоджувальних рідин та навчились виконувати розрахунки добавляння необхідної кількості води і етиленгліколя при вапаровуванні антифризу,а також по заданій густині визначати склад антифризу і виконувати його корегування з метою одержання антифризу з заданою температурою замерзання.