Давньогрецький театр та його устрій

Складається з: сцена, орхестра, глядацькі місця. Кожен ряд позначався статуєю бога. 1 ряд поділявся на 2-3 яруси, для того щоб було простіше пересуватись, посередині орхестра – на ній танцював хор, центр чистина оркестри був жертовник на честь бога Діоніса. Скеа – вузька смуга, стіна, яка була за нею – параскеній(набуває велич знач для оформл вистави оскільки трагедії, дії завжди відб перед палацом(хармом), тому на праскенії були колони, тридвері. Загальнодержавне право, видавали видовищні гроші для театру. Роль актора була надто почесною, але не від бога. Актори були недоторканими, неодружені, актор мав вміти декламувати, співати, одягатися, перед виставами не їли.

Спочатку не існувало принципової різниці між автором і актором. За тв Аріст перший хто перестав грати у вл трагедії і запросив особл людину був Есхіл. Створюється самостійна трупа, на чолі із протагоністом (із гол актором). На трагедії допускали всіх і жінок і дітей,а на комедії – тільки чоловіки.

Серед глядацьких місць – на 1 ряду були місця для вищих посадових осіб, жерців, полководці – місця безкоштовні. Всі інші мали купувати квитки, театр вваж загальнодержавною справою, хто не мав грошей, видавали видовищні гроші(тільки на театр). В обмін давали номерки з металу – ряд і місце. Вистави тривали зранку до вечора. Декорацій не було. Завіси не було, все було розраховано на уяву глядачів. Будинки, які знаходились поряд, мали уявляти глядачі, що вони далеко.

Той, хто входив зправа – прибував з-закордону, зліва-з міста, або з моря, з гавані. Всі Боги виходили зліва. Середні – прикрашались, адже в трагедії – це вхід в палац царя, в комедії – вхід в прив буд, в сатирі – в печеру. Боги зявлялись з машин, коли в трагедії Бог розв’язував конфлікти.

Іноді вик екіклеми – будиночки на колесах, показ що відб в середині будинку.

Один актор виконував кілька ролей. У Д Г була розвинена система винаходів, яка допомогла акторові у грі.

Для міміки були маски. Маски, на початку мали культове значення, звичайна людина могла перетворитись на Бога, виробництво масок було складним і витонченим мистецтвом.

Було 28 видів масок: 6 для ролей старих, 8 – для молодих, 3- для прислуги, 11 – для жінок.

Існує багато певних традицій у виготовленні масок – багато зморшок на чолі – серйозний характер, чисте чоло – веселий настрій, брови насуплені – серйозність,сум, підняті – веселий настрій, колір маски – темний – для чоловіків, білий для жінок.
хвора людина – жовта маска, роздратована – червона, хитра – рудий колір, колір волосся – сатрі – біле, сиве, горе страждання – темний, краса – світле волосся. Підступність – рідий. Довжина – коротке – нещастя, і раби, довге – царі і воїни, без волосся – комедії.

Пурпуровий одяг носили – імператори, чорний – для негативних героїв і втікачів.

Якщо під час драми глядач плакав, то драматурга накладали штраф. За Рістотелем – актори мали починати репетиції натщесерце, бо після обіду голос сідає, могли вимагати покарання актора, якщо він погао зіграв.

Хор 12 людей – 15. На чолі із Корифіеєм. Хор – з піснями і танцями. Стежив, що відбувалось на сцені, висловлював свої враження, зауваження, дуже часто він був представником громад, моралі, подялв точку зору автора або ставав на іншу позицію.

Театральні вистави тривали протягом 4 днів:

- 1 день тетралогія(3 трагедії + сатирова драма 1 поета)

- 2 день – тетралогія – 3 поета

- 3 день – 3

-4 – давали комедії, які переважно були пов’язані за змістом із міфологічними сюжетами.

Підбиваючи підсумки змагань, драматург, який нап тетралогії звертався до архонта, який готував свято, щоб той дав хор.

Архонт – обирав з багатих громадян хорега – продюсера, який фінансує і платить за виставу. Обовязки хорега: набрати хор, навчити його, заплатити йому за виставу, і після закінчення свята вшанувати обід.

Хорегія – почесна місія, дуже коштовна. 3 сила дуже почемних громадян обирали суддів, після 3-денних змагань,судді мали утвердити 3-ьох переможців.

1 місце – діставались вінок із платини, грошовий приз, актор – протагоніст

2,3 актор – залежали від 1, прізвища поетів – хорегів та протагоністів записували і зберігали в держ архіві. Від 6 ст до н.н. Пісістрат було вирішено імена переможців – висікати дідаскалії – плити.