Переваги

 

Контрацептивні:

- можна використовувати як для запобігання небажаної вагітності, так і для

- завагітнення;

- відсутність пов’язаного з методом ризику для здоров’я;

- відсутність системних побічних явищ;

- не потребує грошових витрат.

Неконтрацептивні:

- дає жінці можливість глибшого розуміння фізіології свого організму,

- репродуктивної системи й менструального циклу;

- сприяє залученню чоловіка до планування сім’ї;

- сприяє встановленню ближчих подружніх стосунків;

- використовується для діагностики й лікування неплідності та

- передменструального синдрому.

 

Недоліки:

 

- середня ефективність (9-20 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання);

- необхідне детальне навчання для правильного використання найбільш

- ефективних методів ППС;

- необхідне втручання спеціально підготовленого працівника;

- необхідне утримання під час фертильної фази для уникнення запліднення;

- вимагається щоденне ведення записів;

- вагінальна інфекція може ускладнити інтерпретацію цервікального слизу;

- необхідний спеціальний базальний термометр для деяких методів;

- не захищає від ІСШ та інших ЗПСШ (наприклад, ВГВ, ВІЛ/СНІД).

Природний метод планування сім’ї має обмежені показання. Метод є оптимальний для пар, які не бажають застосовувати інші методи планування сім’ї з релігійних чи інших міркувань. У той же час слід зазначити, що подружжя має бути проінформованим про вірогідність завагітнення, пов’язану навіть з правильним і послідовним застосуванням ППС.

Показання:

- жінки в усі періоди репродуктивного віку;

- жінки з будь-якою кількістю пологів в анамнезі, в т.ч. ті, які не народжували;

- пари, релігійні чи філософські переконання яких не дозволяють

- використовувати інші методи;

- жінки, які не можуть користуватися іншими методами;

- пари, які здатні уникати статевих зносин протягом більше одного тижня

- в кожному циклі;

- пари, які здатні й бажають щоденно спостерігати, записувати, інтерпретувати ознаки фертильної фази;

- пари, які планують вагітність.

Протипоказання:

- жінки, в яких вік, кількість пологів в анамнезі або стан здоров’я роблять вагітність надзвичайно небезпечною;

- жінки з невстановленим менструальним циклом (матері, які годують, зразу після аборту);.

- жінки з нерегулярним менструальним циклом (тільки для календарного методу);

- жінки, партнери яких не бажають утримуватися від статевих зносин у певні дні циклу;

- жінки, які не бажають використовувати цей метод з особистих мотивів.

 

Методи природного планування

Існує кілька методів визначення періоду плідності і періодів неплідності. Деякі з них залежать від використання тільки одної ознаки фертильності. Інші методи природного планування, сім’ї базуються на двох або більше ознаках фертильності.

У даний період застосовуються такі методи контролю фертильності:

- календарний (або ритмічний);

- метод базальної температури тіла;

- метод цервікального слизу;

- симптомо – температурний.

Календарний метод контрацепції є найбільш давнім засобом запобігання вагітності (див. рис.14). Він базується на розрахунку фертильних днів. У 30-х роках XX століття двоє лікарів, незалежно один від одного Огіно в Японії і Кнаус в Німеччині довели, що жінка є плідною тільки кілька днів у циклі, і що цей період можливо визначити. При цьому береться до уваги, що овуляція починається за 14 днів до початку менструації (при 28 денному менструальному циклі), життєздатність сперматозоїдів у організмі жінок становить приблизно 7-8 днів, а яйцеклітини після овуляції – 24 години. Іноді буває друга овуляція, результатом якої є багатоплідна вагітність (близнюки), в такому випадку друга овуляція відбувається протягом 24 годин після першої овуляції.

Оскільки тривалість першої фази менструального циклу різна серед жінок, а також різні менструальні цикли однієї і тієї ж жінки, фертильні дні можна визначити, вирахувавши 19 днів із найкоротшого й 11 днів із найдовшого менструальних циклів. При цьому жінка повинна вести менструальний календар, слідкуючи за тривалістю як мінімум 6-9 менструальних циклів, протягом зносин, або користуватись іншим контрацептивним методом.

Підрахунки:

наприклад, у 9 циклах (29,29,30,28,30,29,28,30,29 днів);

найкоротший цикл складає – 28 днів;

найдовший – 30 днів.

Від тривалості найкоротшого з них віднімаємо 19, а від найдовшого менструального циклу 11.

28 мінус 19 = 9

30 мінус 11 = 19

Таким чином 9-й день циклу є першим днем плідності, а 19-й день кінцем періоду плідності.

З 1-го по 9-й день циклу вважається періодом відносної неплідності, а з 19 дня і до кінця циклу періодом абсолютної неплідності.

Чим довший вирахуваний період плідних (фертильних) днів, під час якого дотримуються абстиненції, тим надійнішим буде календарний метод. У зв’язку з поширеними неточностями під час визначення фертильних днів, календарний або ритмічний метод контрацепції пов’язаний з частим настанням вагітності (вагітність розвивається приблизно в 14-50 випадках на 100 жінок на рік)

 

 

Рис. 14.

 

Температурний метод базується на зміні температури тіла одразу після овуляції. Підвищення базальної температури тіла вказує на розвиток овуляції, але не провіщає її настання. Базальна температура іноді знижується за 12-24 години до овуляції, після якої підвищується в середньому на 0,2- 0,5С. Таким чином, фертильним вважається період від початку менструального циклу до тих пір, доки базальна температура буде підвищеною протягом 3-х днів підряд. Справжнє постовуляторне підвищення температури продовжуються близько 10 днів.

Для уникнення будь яких неточностей і для виявлення навіть незначних підвищень температури, жінка повинна користуватись точним термометром. Оскільки на зміну базальної температури впливають різноманітні фактори (захворювання, стреси, порушення сну та інші), інтерпритація результатів вимірів вимагає особливої уваги.

Метод цервікального слизу. Характер шийкового слизу змінюється протягом менструального циклу, а особливо в період овуляції. Це й допомагає у визначенні фертильних днів жінки. Даний метод включає характерні зміни цервікального слизу протягом нормального менструального циклу (див. рис.15).

Під час менструального циклу шийка матки виробляє різні типи слизу. На кількість і консистенцію цервікального слизу впливають естрогени та прогестерон. Різні типи слизу також перешкоджають або сприяють просуванню сперматозоїдів, що визначає рівень фертильності. На початку циклу, зразу після менструації, коли рівень естрогенів низький, цервікального сизу мало, він густий і липкий.

Цей густий і липкий слиз формує волокнисту сітку, яка закупорює шийку матки і створює ефективний бар’єр для проникнення сперматозоїдів. До того ж, кисле середовище піхви швидко руйнує сперматозоїди.

Підвищений рівень естрогенів поступово змінює цервікальний слиз, який стає більш прозорим і рідким. У складі слизу з’являється поживні речовини для підтримки життєдіяльності сперматозоїдів, а реакція його стає лужною. Цей слиз потрапляє у піхву нейтралізуючи кислотність і створюючи середовище, сприятливе для сперматозоїдів. Ці рідкі секреції називаються фертильними секреціями. Кількість слизу такого типу, викликана збільшенням вмісту води, зростає за 24 год. до овуляції.

Сперматозоїди можуть легше рухатись у такому фертильному слизі, деякі з них рухаються в напрямку до матки і фалопієвих труб. Деякі сперматозоїди залишаються в криптах до того, як досягають матки.

Після овуляції під дією прогестерону цервікальний слиз формує щільну і липку пробку, яка перешкоджає руху сперматозоїдів. Середовище піхви знову стає кислим, де сперматозоїди втрачають свою рухливість і руйнуються.

Спочатку, після місячних в піхві з’являється відчуття сухості, або повна відсутність будь-якого відчуття - буде відсутній будь-який слиз “сухо”. В “Карті самоспостережень” ці дні позначаємо літерою С (або “сухо”). Потім починає з’являтися слиз густий, липкий, мутний, нетягучий – позначаємо літерою В “волого”. З наближенням овуляції з’являється прозорий тягучий слиз, що дає відчуття слизькості і мокроти – позначаємо літерою М (мокро-слизько). Останній день наявності такого слизу окреслюємо як пік слизу (ПС) і визначати його можна лише на наступний день, коли слиз стає густим, мутним. Пік слизу (ПС) - це найбільша його кількість, а також найвища слизькість, прозорість, тягучість, відчуття мокроти. Наступні 1-й, 2-й, 3-й дні слиз стає густим, мутним, нетягучим кількість його зменшується. На 4-й день після “ПС” жінка знову відчуває сухість у піхві, виділення зменшуються, або зовсім припиняються – відмічаємо літерою С “сухо”.

Менструальні дні циклу відмічаємо літерою К “кровотеча”.

К ККК С С С В В В М МММ В В В С С С С С С С С С С С К

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

відносна

неплідність період плідності абсолютна неплідність

Відносний (нефертильний) неплідний період починається з першого дня менструації і закінчується в день появи будь-якого шийкового слизу, який змінюючись, набуває принаймні одної з ознак плідного слизу, наприклад, вологості.

Фертильний (плідний) період починається з моменту відчуття “вологості” в піхві і продовжується протягом ще 3-х днів після дня “ПС”.

 

 

Рис.15.

 

Таким чином до настання овуляції шийковий слиз відсутній або спостерігається в незначній кількості з білим або жовтуватим відтінком. З наближенням овуляторного періоду, слиз стає більш світлим, рясним і еластичним, при цьому натягування слизу (при його розтягуванні між вказівним та великим пальцями іноді досягає 8 – 10 см). при висушуванні і наступному дослідженні під мікроскопом краплі шийкового слизу виходить малюнок, який нагадує листки папороті (феномен папороті). Відносний (нефертильний) неплідний період починається з першого дня менструації і закінчується в день появи будь-якого шийкового слизу, який змінюючись, набуває принаймні одної з ознак плідного слизу, наприклад, вологості. Фертильний (плідний) період починається з моменту відчуття “вологості” в піхві і продовжується протягом ще 3-х днів після дня “ПС”. Неплідна (нефертильна) фаза циклу починається на 4-й день після масимальних виділень (ПС) і продовжується до першого дня чергової менструації..

Симптомо-температурний метод. Різні симптоми стану плідності, разом взяті, можуть досить точно допомогти визначити передовуляційний і післяовуляційний періоди неплідності, тобто періоди, коли неможливе зачаття дитини (див. рис.16).

 

Рис 16.

Отже, спостерігаючи й зазначаючи на графіку всі зміни, що відбуваються в нашому організмі, і базальну температуру тіла, слиз і його якість, положення шийки матки, а також овуляційний біль, овуляційні плями чи набрякання грудних залоз і вразливість їх сосків, можна з більшою точністю визначити плідні та неплідні періоди:

а) фаза передовуляційної неплідності починається з першого дня менструації і закінчується в день появи будь-якого шийкового слизу, який, змінюючись, набуває принаймні одної з ознак плідного слизу, наприклад, вологості.

б) фаза плідності - кінець неплідної передовуляторної фази, що є початком стану плідності.

Фаза плідності починається, коли з’являється слиз, який в подальшому змінюється від мутного й липкого до прозорого та рідкого, від відчуття вологості до відчуття мокроти й змащеності.

Останній день найбільш плідного слизу є днем найвищого рівня естрогенів у крові, який має місце перед самою овуляцією. Цей симптом називається піковим.

Шийка матки поступово підноситься, розкривається і стає м’якою. Пік шийки наступає одночасно з піком слизу.

Фаза плідності закінчується:

- увечері 3-го дня після піку слизу;

- увечері 3-го дня після стрибка базальної температури тіла, яка утримується сталопідвищеною;

- увечері 3-го дня низької, твердої, закритої шийки матки.

Про закінчення плідної фази свідчить найпізніший показник.

в) Фаза післяовуляційної неплідності починається в момент закінчення плідної фази й триває до останнього дня циклу або до першого дня наступної менструальної кровотеч.

 

Заповнення та аналіз карти самоспостережень

Загальні правила

1. Потрібно завжди проставити номер карти (тобто зафіксувати, який за порядком цикл спостерігаємо).

2. Відмітити дні порушення звичного для вас режиму.

3. Записати, чи були зміни температури в попередньому циклі двофазовими (тобто, чи була овуляція)

 

Аналіз температури

Чи наступив стрибок підвищення температури:

- до стрибка температури повинно бути щонайменше 6 низьких температур;

- усі порушення температури, пов’язані з хворобою, прийомом ліків, стресом, подорожжю, не враховувати;

- стрибок температури складає не менше 0,2 С.

Провести розділяючу (покривну) лінію низьких/високих температур з умовами:

- різниця має бути між найвищими значеннями базальної температури попередніх нижчих і 3-х значеннях високої температури. Якщо різниця є меншою, ніж 0,2 С, то беремо наступне 4 значення.

 

Аналіз ознак слизу

У цьому важливо зрозуміти власне відчуття “ сухо ” відсутність відчуття “волого ”, “ мокро-слизько ”.

“ сухо ”- немає слизу

“ відсутність відчуття ”- нічого не відчувати.

“ волого ”- слиз густий, мутний, грудочками.

“ мокро- слизько ”- слиз рідкий, стає прозорим і тягнеться як сирий яєчний білок.

Отже, після місячних в піхві може з’явитися відчуття сухості, або повна відсутність будь-якого відчуття, буде відсутній будь-який слиз. Потім починає з’являтися слиз густий, липкий, мутний, нетягучий - це слиз зниженої плідності. З наближенням овуляції з’являється прозорий тягучий слиз, що дає відчуття слизькості і мокроти. Останній день наявності такого слизу окреслюється як пік слизу, і визначити його можна лише на наступний день, коли вже не ” мокро і не слизько ”.

Позначаємо ПС (пік слизу) і наступні 1-й, 2-й та 3-й дні за днем максимального виділення плідного слизу. Пік слизу – це найбільша його кількість, а також найвища слизькість, прозорість, тягучість, відчуття мокроти.

Карта самоспостережень (схема)

 

Аналіз змін шийки матки

Після місячних шийка, звичайно, тверда (як кінчик носа), закрита, опущена низько в піхві. З наближенням овуляції, шийка підіймається вгору, відкривається і стає м'якою (як губа). Пізніше, після овуляції, знову опускається і твердіє.

Визначаємо день, коли шийка матки стоїть високо, відкрита і найбільш м’яка і після цього на карті позначаємо 1-й,2-й і 3-й день, коли шийка матки тверда, закрита і стоїть низько в піхві.

 

Визначення періоду відносної передовуляційної неплідності

На початку спостережень, впродовж першого циклу період передовуляційної неплідності не визначається. В цьому циклі початком періоду плідності вважається перший день циклу.

Лише після отримання результатів самоспостережень з 6 карток ми можемо визначити період відносної передовуляційної неплідності в наступних циклах.

Якщо попередній цикл був двофазовим то період відносної передовуляційної неплідності триває від початку циклу до:

- останнього дня з відчуттям ” сухо ” і відсутності слизу або відсутності будь-якого відчуття;

- дня, визначеного на підставі підрахунків.

Вирішує той симптом, який з’явився раніше!

Підрахунки:

- знаючи тривалість останніх 6 циклів;

- від тривалості найкоротшого з них віднімаємо 19.

День, отриманий в результаті підрахунків є 1 днем плідності.

Наприклад, у 8 циклах (29, 29, 30, 28, 30, 29, 30, 28 днів) найкоротший цикл складає 28 днів – отже:

28 мінус 19 = 9

таким чином 9 день циклу є першим днем плідності якщо раніше не з'явиться слиз.

Визначення періоду плідності

Він починається:

- в перший день появи будь-якого відмінного в порівнянні до періоду відносної передовуляційної неплідності слизу чи зміни відчуття;

- в день отриманий з підрахунків.

Період плідності закінчується:

- ввечері третього дня постійної температури з фази найбільш високих температур;

- ввечері третього дня після піку слизу;

- ввечері третього дня низької, твердої, і закритої шийки матки.

Визначення періоду неплідності

Період післяовуляційної неплідності починається після встановленого, як описано вище, закінчення періоду плідності і триває до кінця циклу.

 

РОЗДІЛ VI

 

СУЧАСНІ МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ

 

Планування сім’ї – важливий етап у житті жінки, який передбачає народження лише бажаних дітей. У нашій країні висока частота штучних абортів, що протягом багатьох років традиційно є головним методом планування сім’ї. Виходячи з ускладнень, які виникають після штучного аборту (запальні процеси органів малого таза, безплідність, невиношування, кровотечі, аномалії пологової діяльності, третина причин материнської смертності), зниження кількості абортів може суттєво вплинути на акушерську та гінекологічну захворюваність і знизити рівень материнської смертності.

Один із шляхів зниження кількості абортів - широке впровадження засобів контрацепції. Питанням контрацепції повинні займатися не лише центри планування сім'ї, які останнім часом широко відкриваються в Україні, а й середній медичний персонал, тому вони повинні знати про цю проблему. Застосування контрацептивних засобів має важливе значення для охорони здоров'я жінки репродуктивного віку ще й тому, що використання деяких із них (презервативи, піхвові контрацептиви) дає можливість запобігти виникненню захворювань, що передаються статевим шляхом – гонореї, хламідіозу, мікоплазмозу, гарднерельозу, трихомоніазу, герпетичної і цитомегаловірусної інфекції. Пропагуючи контрацептиви, медпрацівники повинні пояснювати, що негативного впливу на народжуваність вони не мають, а лише попереджають небажану вагітність.

Вибір методів контрацепції проводиться з урахуванням багатьох факторів – неконтрацептивних властивостей, які можна використати для покращення здоров'я жінки і профілактики низки захворювань, ефективності методу, його безпечності, а також індивідуального ставлення жінки до протизаплідного засобу. Жінку слід детально поінформувати про переваги того чи іншого контрацептиву, про показання та протипоказання до застосування тих чи інших контрацептивів. Знання жінки і можливість власного вибору підвищують ефективність методу. Ефективність будь-якого контрацептиву виражається індексом Перля, який визначається кількістю вагітностей у 100 жінок, що використовували даний метод протягом року.

Серед контрацептивів розрізняють гормональні, внутрішньоматкові, бар’єрні (механічні та хімічні), хірургічні, посткоїтальні, метод лактаційної аменореї ( див.рис.17)

 

Бар’єрні методи контрацепції

До бар’єрних методів контрацепції належать механічні протизаплідні засоби (презервативи, вагінальні діафрагми і цервікальні ковпачки) та сперміциди.

 

Рис.17. Методи контрацепції.

 

Кожен метод регулювання фертильності має переваги і недоліки. Жоден із запропонованих у даний час засобів регулювання народжуваності не може вважатися прийнятим для всіх культур, віросповідань і соціальних умов. Із усього розмаїття запропонованих методів контрацепції тільки три види протизаплідних засобів – презервативи, пінисті таблетки та суппозиторії – можуть бути включені у будь-яку систему розповсюдження. Вони можуть виявитися оптимальним засобом контрацепції для певної пари, у певних обставинах, у той чи інший період життя.

Бар’єрні методи контрацепції можна визначити як запобігання від небажаної вагітності шляхом перешкоди потраплянню сперми у піхву або шийку матки хімічним чи механічним шляхом або сполученням того й іншого.

Механічні протизаплідні засоби

До цієї групи контрацептивів належать пристрої, які перешкоджають проникненню сперматозоїдів у матку. Це презерватив (чоловічий та жіночий), вагінальна діафрагма та цервікальні ковпачки.