Нарахування відрядникам за мінімумом загрожує суворими наслідками

Хотілося б звернути особливу увагу на це бухгалтерів підприємств, які практикують нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам за мінімумом, не враховуючи кваліфікації працівника, складності, умов праці та обсягів виконуваних робіт, або в інший спосіб уникають відображення в обліку реальних затрат праці, а отже, і реальної заробітної плати, вважаючи за краще розраховуватися з працівниками "чорною готівкою". А також бухгалтерів підприємств, що не мають чітко розробленої системи норм часу, виробітку, тарифів і розцінок. Це загрожує серйозними наслідками для підприємства.

Розглянемо декілька можливих ситуацій.

Працівнику встановлено розцінку в розмірі 0,74 грн за один виріб. Розмір розцінки визначався виходячи з бажання керівника підприємства виплачувати працівнику не більше 74,00 грн на місяць і розраховувався таким чином. Потреба підприємства у виробі, що його виготовлятиме працівник, становить 100 штук на місяць, отже, розцінка повинна становити 0,74 грн за один виріб, і тоді заробітна плата працівника становитиме 74,00 грн на місяць. Як бачимо, при такому "середньостельовому" визначенні розміру розцінки абсолютно не враховувалися норми часу, необхідні для виготовлення одиниці виробу. Припустімо, що з урахуванням кваліфікації працівника й умов праці норма часу на виготовлення одного виробу становить 3 години. Отже, при нормальних умовах праці і тривалості робочого часу працівник не зможе зробити протягом місяця більше 60 виробів (22 дні х 8 годин/3 години = 58,666ѕ шт.). Оскільки згідно із законодавством мінімальна місячна заробітна плата повинна становити не менше 74 грн, то розцінка повинна бути встановлена в розмірі не менше 1,24 грн (74,00 грн/60 виробів = 1,23333ѕ грн). Встановивши розцінку в розмірі 0,74 грн, підприємство порушило закон. Працівнику недоплачували заробітну плату, а бюджет недоотримував податки.

Розглянемо ще одну, найтиповішу, ситуацію стосовно підприємства, яке вважає за краще розраховуватися з працівниками "чорною готівкою", проводячи по бухгалтерській документації тільки мінімальні суми. Припустімо, на підприємстві працює один токар, в обов’язки якого входить виробництво виробу "Х". Йому встановлено оклад у сумі 74,00 грн. Щомісяця на склад підприємства надходить в середньому 600 штук виробів "Х". На перший погляд, усе начебто законно. Може виникнути запитання, чому встановлено оклад, а не відрядну розцінку? Але це законодавством не заборонено! Однак, якщо ми визначимо норму часу на виготовлення одного виробу "Х", враховуючи кваліфікацію працівника, умови праці і вимоги технології виробництва і ця норма дорівнюватиме двом годинам на один виріб, то відразу ж постає безліч запитань.

Наприклад, як один працівник міг виготовити таку кількість виробів? Якщо працював не один працівник, а декілька, то чому не оформлені інші? і т. д. і т. ін. У такій ситуації, куди не глянь, - суцільні порушення. Податкова, Пенсійний фонд, Мінпраці тощо поки що не приділяють таким фактам належної уваги, але це не означає, що так буде завжди.