Лекции.Орг
Лекции.Орг
 

Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

Юридична природа міжнародних організацій



Як зазначалося при розгляді теми про суб'єкти міжна­родного права, міжнародні міжурядові організації належать до категорії похідних (вторинних) суб'єктів міжнародного права. Вони володіють похідною та функціональною правосуб’єктністю і мають такі невід'ємні ознаки .

1. Міжнародна міжурядова організація (ММУО) створю­ється державами (первинними суб'єктами міжнародного права), які фіксують свій намір в установчому акті — стату­ті, що є спеціальним різновидом міжнародного договору.

2. ММУО існує і діє в межах прийнятого установчого ак­та, який визначає її статус і повноваження, що надають її правоздатності, правам та обов'язкам функціонального ха­рактеру.

3. ММУО є постійно діючим об'єднанням з такими не­від'ємними рисами, як стабільність структури, наявність сис­теми постійних органів тощо.

4. ММУО створюється виходячи з принципу суверенної рівності держав — членів організації. Членство в ММУО підкоряється певним внутрішнім правилам організації, що характеризують участь держав-членів у діяльності її органів, а також представництво держав при організації.

5. У результаті практичної діяльності ММУО держави — члени організації зобов'язані неухильно виконувати резолю­ції її органів. Це відбувається відповідно у межах компетен­ції цих органів і з урахуванням установленої юридичної чин­ності таких резолюцій.

6. ММУО як юридична особа має сукупність прав, що фіксуються в її установчому акті або спеціальній конвенції. Реалізація цих прав відбувається на основі національного за­конодавства держави, на території якої ММУО виконує свої функції (наприклад, вступає в цивільно-правові угоди, купує, володіє і розпоряджається майном, порушує справи в суді та арбітражі, виступає стороною в судовому процесі тощо).

7. ММУО має привілеї та імунітети, що забезпечують її ефективну повсякденну діяльність, а також визнаються як у місцезнаходженні штаб-квартири організації, так і в будь-якій іншій державі при виконанні статутних завдань органі­зації.

З погляду юридичної природи міжнародної міжурядової організації можна говорити про її внутрішнє і зовнішнє пра­во. Термін "внутрішнє право ММУО" вживається для позна­чення норм, які створюються у кожній організації з метою регулювання механізму її функціонування і тих відносин, що складаються між органами, посадовими особами та іншими співробітниками організації.

Як правило, коло норм внутрішнього права ММУО, до­сить широке. Важливим компонентом цього права є правила процедури органів ММУО. Тим більше, що своєрідним взір­цем для цього стала розробка відповідних правил процедури ООН. Правила процедури можуть бути зафіксовані у стату­тах ММУО (наприклад, МАГАТЕ) та у спеціальних постано­вах і регламентах (наприклад, Всесвітня метеорологічна ор­ганізація (ВМО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) та ін.). Правила процедури ММУО регламентують порядок роботи її головних і допоміжних органів, способи прийняття рішень, порядок голосування і т. п.

Право організації розробляти правила процедури на свій розсуд, якщо в її статуті немає закріплених норм, нерідко на­зивають "принципом самоорганізації". При цьому практика діяльності ММУО свідчить про створення у межах організа­ції її допоміжних органів, таких як комітети. Вони вивчають те чи інше питання, готують проекти документів і т. п.

Поряд із правилами процедури істотне значення мають також внутрішні норми, що стосуються статусу персоналу, який виконує функції міжнародної цивільної служби. Такий персонал відповідальний тільки перед організацією та її ви­щою посадовою особою і користується імунітетом від юрис­дикції країни перебування ММУО. Основними джерелами норм, які стосуються правового становища персоналу органі­зації є її статут, положення про персонал, правила внутріш­нього трудового розпорядку, спеціальні інструкції і циркуля­ри, фінансові постанови тощо. Слід мати на увазі, що внутрішньо організаційні норми істотно відрізняються від міжна­родно-правових норм загального характеру за джерелом утворення. Внутрішньоорганізаційні норми створюються рі­шеннями самої організації. Тому вони не мають того рівня узагальнення, який мають норми міжнародного права.

Термін "зовнішнє право ММУО" умовно позначає арсе­нал правових засобів, за допомогою яких організація забез­печує свій статус у конкретних умовах її місцеперебування, свої зв'язки з державами або іншими (у тому числі неурядо­вими) організаціями. У цьому разі йдеться про різні договори ММУО, в яких організація виступає стороною. Прикладом можуть бути численні договори ООН, що формують її систе­му і взаємовідносини зі спеціалізованими установами ООН.

Характер відносин між міжнародними організаціями, ос­нованими на укладених між ними міжнародно-правових до­говорах, може бути різним. У одних випадках це можуть бу­ти відносини рівності, в інших — субординації, тобто підпо­рядкування допоміжних органів головним.

Основою угод про режим перебування і діяльності штаб-квартир багатьох міжнародних організацій із державами пе­ребування є Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 p. і Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізова­них установ ООН 1947 p. Як правило, кожна спеціалізована установа ООН конкретизує на свій розсуд положення зазна­чених конвенцій для своїх статутних цілей. Прикладами по­дібних угод є угоди між ООН і США, між ЮНЕСКО і Фран­цією, між МОП і ВООЗ та Швейцарією і т. д.

 





Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 364 | Нарушение авторских прав


Похожая информация:

© 2015-2017 lektsii.org - Контакты

Ген: 0.008 с.